Козацькі Січі

Козацькі Січі. Найдавнішою з відомих Січей Великого Лугу була Томаківська Січ, яка розташовувалася на о. Томаківка й проіснувала до 1593 р. Поблизу сьогоднішнього міста Марганець ще збереглися залишки її укріплень. Наступного року в гирлі р. Базавлук засновано Базавлуцьку Січ. Ще пізніше, з 1636 по 1652 роки, біля Микитинської переправи через Дніпро існувала Микитинська Січ. Тепер це вже територія м. Нікополь. 1652 року запорожці перебралися на Чортомлик (територія сучасного села Капулівка) й заснували Чортомлицьку (Стару) Січ. Із нею найбільш пов’язане звитяжне життя легендарного кошового отамана Івана Сірка. 1709 року у зв’язку з подіями Полтавської битви й через зраду полковника Гната Галагана, що провів на Чортомлицьку Січ таємним ходом царські війська, які зруйнували її дощенту.

Гай-гай... Скільки тих зрад було в нашій історії... Також дивно - як на Чортомлицькій, так і пізніше на Новій Січі «славні» запорожці, що не боялися смерті, без бою (Калнишевському однаково прийшлося потім чверть віку гнити на Соловках, а Глобі - у Тобольську...) здавали Січ. Задля самозбереження? Заради наступних Олешківської та Задунайської Січей? Але то вже були Січі без рідних дніпровських порогів, «гомерівський регіт» яких можна було чути, приклавши вухо до землі, на десятки кілометрів.

1734 року не без активних потуг тодішнього гетьмана України Данила Апостола запорожці перебралися на старі, раніш обжиті, місця та заснували на річці Підпільній уже Нову Січ (нині затоплена водами Каховського водосховища).

Пізніше, наприкінці 20-х років ХІХ ст. (під час російсько-турецької війни 1828-1829 рр.), запорожці на чолі зі своїм кошовим (останнім) Михайлом Федоровичем Головатим перебралися на берег Азовського моря (в окрузі нинішнього Маріуполя). Але то вже була не Січ.

Автор – Володимир Гетьман