Лаврентій Чернігівський

Лаврентій Чернігівський. Преподобний Лаврентій, у миру Лука Євсійович Проскура, народився в 1868 році в селі Карильському поблизу Коропа на Чернігівщині. Лука – з родини віруючих селян. У тій великій сім’ї було семеро дітей. Лука – шостий. У ранньому дитинстві з ним сталося лихо: під час гри впав і отримав травму, яка відбилася на все життя – хлопець став кульгавим і страждав від гострих болів у ногах.

Лука був дуже працьовитим. Після смерті батька мати часто хворіла. Хлопчику доводилося виконувати тяжку селянську роботу: він пас коней, доглядав за коровою, прибирав у хаті, пік хліб і навіть навчився шити.

Навчався Лука краще своїх однолітків. Ще й гарно грав на скрипці.

Учнів на той час привчали співати у церкві. Хлопець швидко навчився і музичної грамоти, і вивчив порядок церковного богослужіння. А вже в 12 років, з допомогою приходського священика, навчав церковному співу невеликий дитячий хор. В 14 років він став регентом. З дитинства Луку привертало чернече життя.

Після смерті матері, у двадцять років, він пішов до чоловічого Рихлівського монастиря. Чутка про талановитого регента дійшла й до церковного керівництва. Митрополит Антоній відправив у Рихли наказ про переведення послушника Луки в Чернігівський Троїцький монастир. Владика вбачав у хлопцеві в майбутньому великого молитвеника.

У Троїцькому монастирі постригли Луку в ченці з ім’ям Лаврентій. В 1895 році він став ієромонахом. Потім був висвячений ігуменом. У цей період Лаврентій тричі відвідав Афон та святі місця Єрусалиму.

Зовсім інші часи настали з приходом радянської влади, яка оголосила війну церкві. Войовничий атеїзм особливо яскраво проявився на Чернігівщині у 1930-ті рр. Храми повсюдно закривали представники нової влади, монастирі розорювали, ченців виганяли. Був закритий і Троїцький монастир.

Деякий час батюшка Лаврентій жив у благочестивої вдови Олени, у маленькому будиночку. Преподобний у цей час посилив піст і молитву, інколи, в особливих випадках, священик зустрічався із православними, які приходили до нього – кожен зі своїм болем і своїми проблемами.

У 1941 році Лаврентій зібрав колишніх черниць і організував жіночу обитель на території колишнього Троїцького чоловічого монастиря. На самому початку в ньому було близько 70 жінок.

Чернігівський Троїцький монастир у той час був сильно занедбаний і багато що довелося відбудовувати заново. Після тяжких буднів у 1942 році на Великдень вперше відслужили Літургію в Троїцькому соборі. Тоді ж старець перейшов у келію відбудованого братського корпусу монастиря.

У монастирі батюшка Лаврентій керував церковним хором, лікував людей молитвою, мав дар прозорливості. Він навіть передбачив день своєї смерті. Помер старець 6 січня 1950 року (за старим стилем).

Йшли роки, та люди пам’ятали Лаврентія. 22 серпня 1993 року старця Лаврентія Чернігівського  було канонізовано. Відкриття і перенесення святих молей здійснили: Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України за участю Антонія, Митрополита Чернігівського та Ніжинського; Варфоломія, єпископа Сумського та Охтирського; Кронида, єпископа Дніпропетровського та Запорізького.

Зараз мощі святого Преподобного Лаврентія знаходяться у кафедральному Троїцькому соборі міста Чернігова. Кожен віруючий може їм вклонитись.

Автор – Людмила Нижник