Векленко Віктор - історик-ставрограф

Віктор Векленко - історик-ставрограф. Дніпропетровський історик Віктор Векленко називає себе ставрографом - фахівцем по хрестах. Після закінчення історичного факультету він завідував лабораторією археології Дніпропетровського національного університету і брав участь у розкопках. Результатом стала монографія «Натільні хрести Самарі-Богородицької фортеці». Як дослідник, В. Векленко зібрав значну колекцію, на основі якої в Петриківському районі відкрився єдиний в Україні Музей хреста. Новий музей вдало вписався в концепцію козацького етнохутора Галушківка.

В експозиції представлені натільні хрести з металу, кераміки, дерева і скла з п’ятнадцяти регіонів України - від періоду Київської Русі до початку двадцятого століття.

Ставрографія - вивчення натільних хрестів, та історія Присамар’я, напрацювання, пов’язані з дослідженням Ново-Богородицької фортеці.

Розповідає сам ставрограф Віктор Векленко: «Тема запорізького козацтва і церкви близька мені зі студентських років. Тому я спробував розібратися зі знахідками, проте проблема в тому, що не було наукової літератури з цієї тематики. Виручали контакти з російськими колегами. Велику допомогу надало вивчення фондів Дніпропетровського історичного музею, де накопичено величезний ставрографічний матеріал. Довелося познайомитися і з «чорним» ринком. Я себе не вважаю колекціонером, але з часом у мене з’явилися сотні натільних хрестів, як зразки для ідентифікації знахідок. На території сучасної України особняком стоїть Крим, там християнство і натільні хрести з’явилися ще в V-VI столітті, завдяки впливу Візантії. На наших землях - приблизно на п’ятсот років пізніше, в часи Київської Русі. Натільний хрест - це ознака приналежності до християнства.

Хрестики іноді відкривають дивовижні сторінки нашої історії. Ось, наприклад, хрестик періоду Київської Русі, знайдений біля знаменитої Петриківки. Там же був знайдений срібник князя Володимира. Проте найцікавіші знахідки підносить Ігренський півострів в гирлі Самари, за якою починався степ, - Дике поле. Тут колись знаходили багато монет Золотої Орди, а також - і християнських хрестиків. Можливо, в золотоординські часи, а також - Великого князівства Литовського тут було велике змішане поселення, де жили люди різних віросповідань і культур, попадаються хрестики і нижче по Дніпру. Це показує, що наші предки почали освоювати ці краї ще в період Київської Русі.

За візантійським каноном не можна було ховати з натільними хрестами. Як правило, їх передавали у спадок - від батька до сина, від матері до дочки. Тому хрестів у могилах - одиниці. Хрести були різними - ось, наприклад, хрест-мощовик. Їх носили зверху на одязі - в основному багаті люди, щоб захистити себе від нечистої сили або пристріту. На ньому відкривається кришечка, під якою у виїмці зберігався шматочок святих мощей. Були ще нагрудні або наперсні хрести, які носили священики.

Я вже сказав, що хрестики в Придніпров’ї з’явилися в київську епоху, але ще більше їх стало, коли наш край почало освоювати козацтво - приблизно з XVI століття. Це видно по розкопках Самарі-Ново-Богородицької фортеці. У XVI столітті - хрестики простенькі. У XVIII на натільних хрестах виділяються зовнішні кути середохрестя - там з’являються промені або інші прикраси. Напрошуються аналогії зі стилем бароко. Далі хрестики стають більш строгими, і на них частіше з’являється зображення розп’ятого Христа. Чим це пояснити - поки не знаю. Можливо, на художні прийоми впливало сусідство з Річчю Посполитою. Україна завжди була воротами в Європу, сюди швидше доходили нові віяння, ніж у Росію, - через неї нерідко проникали католицькі сюжети. До речі, з часом хрестик стає не тільки символом віри, а й прикрасою. Це видно по жіночим хрестиками, а в Західній Україні хрест стає елементом згарди - намиста, що складається з різного роду хрестиків».

Віктор Олексійович Векленко народився 4 жовтня 1968 року в Дніпропетровську. Навчався в ДГУ на історичному факультеті. У 1996-2009 роках очолював навчальну лабораторію археології історичного факультету Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара. Зараз - науковий співробітник Інституту суспільних досліджень. Автор книги «Натільні хрести Самарі-Богородицької фортеці» (2010).

Автор – Вадим Рижков