Волошин Максимиліан

Максиміліан Волошин. Максиміліан Олександрович Кирієнко-Волошин - видатний поет і перекладач, блискучий критик, тонкий художник і філософ - народився в Києві 16 травня (за новим стилем - 28-го) 1877 року. Рід по батьку - запорізькі козаки, по материнській лінії - обрусілі в XVIII столітті німці. Волошин навчався на юридичному факультеті Московському університеті, потім, в юності, багато подорожував, відвідував лекції в Луврі, Сорбоні. Так, в Парижі Максиміліан знайомиться з багатьма відомими письменниками та художниками.

Лютий 1917 року застає поета в Москві. Повернувшись навесні 1917 року до Криму, він вже більше не покидає його, ні від кого не рятувався, нікуди не емігрував - і всі хвилі громадянської війни і зміни урядів проходили над його головою. Вірші залишаються для Волошина єдиною можливістю для вираження думок.

У 1918 році в Москві вийшов збірник віршів «Іверни», в 1919 році в Харкові, у видавництві «Камена», - «Демони глухонімі», останній прижиттєвий збірник, складений автором. Так звані пролетарські літератори і критики в офіційній пресі влаштували Волошину справжнє цькування, яке послалося після того, як в 1923 році в Берліні (без дозволу Волошина) вийшла збірка його віршів «Про терор».

А 11 серпня 1932 року Волошина не стало. Він пішов об 11:00 пополудні. Помер на 56-му році життя від астми, ускладненої грипом і запаленням легенів. Друзі виконали його заповіт - поховали на горі Кучук-Єнішари...

У Києві теж є адреса пам’яті про Волошина. Стало відомо, в якому будинку Максиміліан Олександрович з’явився на світ. Виявлені документи дослідниця Галина Мельник (бібліотекар) передала Коктебельському Будинку-музею поета. Випускниця Інституту шляхетних дівчат Олена Оттобальдівна Глазер в 1866 році вийшла заміж за колезького асесора Олександра Максимовича Кирієнка-Волошина. Вони знімали квартиру у купця Адама Андрійовича Снєжка в будинку на розі Бібіковського бульвару і вулиці Пироговської.

Вражає те, що будинок в якому народився майбутній поет, художник, філософ, зберігся! Правда, він захований в прибудовах і надбудовах будівлі Національного педагогічного університету ім. Драгоманова на бульварі Тараса Шевченка, № 22-24/9. Кут бульвару Шевченка і вулиці Пирогова і є той самий кут Бібіковського бульвару і вулиці Лікарняної (Пироговської), на якому купець Адам Снєжко в 1872-1873 роках побудував будинок. У 1908-му Комерційний інститут придбав дві садиби - у спадкоємців Снєжка та сусідню у Білогірського. За проектом архітектора В. Обремського в 1911-1912 роках над будинком Снєжко (тепер це частина будівлі під № 24/9) надбудований четвертий поверх, а на місці садиби Білогірського, на розі Бібіковського бульвару та Нестеровської (нині бульвар Т. Шевченка і вулиця І . Франка) прибудований чотириповерховий корпус. Нинішній вигляд будівлі 1872-1873 року набуло в 1914-1915 роках, коли за проектом архітектора Кобелєва була зроблена прибудова на вулиці Пироговській. В результаті весь будинок, що виходить на три вулиці, став чотириповерховим. «Біографію» цієї будівлі Галина дізналася в Управлінні з охорони культурної спадщини в Києві. Нині як пам’ятник архітектури він охороняється державою.

Автор – Людмила Обуховська