Бакота. Місце Сили

Бакота. Енергетичні місця

Бакота – це колиска історії Хмельниччини. Існує дві версії розшифровки цієї назви: 1. «Бакота» – від румунської – «бокота» - кусень хліба. 2. «Бакота - бажане, чудове місце» «Ба» - префікс, корінь «кот», «хот» - бажаний. Більшість науковців підтримує другу версію.

Бакота як місто, було столицею Дністрянського Пониззя ХІІ - ХІІІ ст., межі якого з півдня - Дністер, з півночі - лінія Бар - Солобківці - Гусятин. Це частина майбутнього Поділля, між південним Бугом і Дністром.

Землі середнього Подністров'я ІХ ст. відігравали надзвичайно важливу роль в історії Південно-Західної Русі. Вони входили з кінця ІХ ст. до складу Київської Русі, з середини ХІІ ст. - до Галицького, а з 1199 р. до об'єднаного Галицько-Волинського князівства. За їхнє володіння боролись і монголо-татари, і поляки, і литовці, і молдовани. В кінці 50-х і на початку 60-х років ХХ ст. розпочався новий етап археологічного обстеження й дослідження пам'яток літописної Бакоти. Колишній директор Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Г.М. Хотюн зацікавився старовиностями Бакоти. Під його керівництвом проводилися розкопки феодального двору XIV-XV ст. в урочищі Двір. З 1963 р. почала працювати об'єднана археологічна експедиція на чолі з І.С. Винокуром. В результаті розкопок було виявлено ряд пам'яток черняхівської культури, слов'янські старовиності V-VIII ст. і давньоруського періоду ІХ - ХІІІ ст., відкрито і обстежено залишки городища-дитинця в урочищі Скельки. З 1969 року розпочалися широкі стаціонарні розкопки в Бакоті урочище Клин. Тут було простежено історичний процес формування «гнізд» слов'янських поселень першої і другої половини І тисячоліття н.е. і виникнення на їх основі важливого міського осередку, яким стала столиця Пониззя - Бакота ХІІ-ХІІІ ст.
Пізніше, в 1973 - 1975 роках під керівництвом Р.О.Юри та П.А. Горішнього були проведені  інші роботи по пізньосередньовічній церкві в с. Бакота, біля скельного монастиря. Археологічні розкопки свідчать, що здавна вздовж берегів Дністра на цьому місці була розташована безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями, що свідчить про густе заселення цих територій починаючи з доісторичних часів. Існує також частково підтверджена підводними дослідженнями легенда про кам'яний відбиток стопи Будди, що знаходиться зараз на дні річки Смотрич. Іпатіївський літопис, в якому кілька разів згадується Бакота, не дає ніяких конкретних вказівок на існування монастиря. «Хроніка Биховця» (білорусько-литовський літопис, складений в 1 половні 16 ст.), розповідаючи про перехід Поділля під владу князів Коріатовичів, писав, що князі Коріатовичі знайшли кріпке місце на ріці Смотричі і заклали собі місто Смотрич. А в іншому місці, в горі, де жили ченці, князі створили місто-замок Бакоту.
Бакота вперше згадується у літописі 1024 року. У XIII столітті - велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя (з XIV століття - Поділля), яке входило до Галицько-Волинського князівства. У XII столітті Бакота займала площу близько 10 гектарів з кількістю населення біля 2,5 тисяч чоловік.
Село Бакота нині затоплене Дністровським водосховищем. Найближчий населений пункт – село Гораївка, яке знаходиться у 3 км на схід від пам’ятки. Під’їхати до пам’ятки можна польовою дорогою довжиною 4 км, яка відгалужується від шосе Кам’нець-Подільський – Стара Ушиця.
Найбільше вражає не зовнішній антураж, не розташування монастиря, а енергетика цього місця. Заходячи в келії виникає абсолютно незрозуміле відчуття в холодній печері тепла. Здається ніби мільйон маленьких іскорок-голок пронизують все тіло. І коли виходиш з монастиря виникає та-а-акий підйом енергії, що наверх просто злітаєш!
Мальовнича природа і романтичний імідж цих місць приваблюють сюди численні потоки паломників і мандрівників. Останні роки Бакота стала Меккою шанувальників «рольових ігор» і послідовників численних екзотичних релігій.

Біоенергетики і старожили вважають, що це одне з найсильніших енергетичних місць для жінок, бо тут є храм богині Дани.