Білозерка. Благовіщенський монастир

Білозерка. Благовіщенський монастир на Херсонщині колись славився на всю Південну Україну, аж до Одеси. У 1856 році Білозерський поміщик Лев Балтазарович Скадовський подарував 280 десятин землі під жіночий благодійний заклад. За словами старожилів він же і запросив до общини в спеціально побудовані келії багатих вдів та дів, котрі внесли солідний вклад в її розбудову. Іншу частину коштів зібрали церковні служителі. Якийсь священик "Вистрига" розіслав у всі кінці України черниць з кружками для збору милостині. Матеріал для будівництва доставляли з кар'єрів, що біля села Чорнобаївка. Для розпису стін всередині церков були запрошені кращі художники України. Так у мальовничому місці, на півострові, береги якого омивають Біле озеро та Безіменне (в народі Безмен), через десять років виросла жіноча община. В її центрі височіла головна церква в ім'я святої Трійці. Нині збереглася лише нижня частина арочних воріт до общини та ще декілька понівечених будівель.

Точна дата заснування монастиря - 1866 р. як громада, а в 1883 р. громада перетворена в монастир. В 1912 р. за проектом архітектора К. І. Квінто зведений новий Троїцький собор у псевдо руському стилі, розписаний за зразком Володимирського собору в Києві. У 1883 році Святий Синод дозволив їй іменуватися монастирем.

Старе містечко общини було оперезане другим кільцем двохметрових монастирських стін з арковими воротами та кутовими вежами. На території монастиря налічувалось 26 будівель культового та господарського призначення. При ньому діяли 4-ох класна школа для дівчаток, лікарня, тут також був притулок для 60 сиріт. На березі Білого озера біля стін монастиря була побудована пристань, до якої швартувалися судна, які заходили сюди з Дніпра.

Проте головною окрасою монастиря, на прощу до якого у великі православні свята сходилися та з’їжджалися прочани не тільки з навколишніх місць, а й з Миколаєва та Одеси став собор Пресвятої Богородиці. Він мав 14 куполів та багате внутрішнє убранство: на стелі зображення Бога-отця з його магічним та втаємниченим ім'ям - Савооха, зверху донизу його стіни були розписані масляними фарбами, амфілади по-золочені. По краях дві великі (в натуральний розмір) копії картин: "Таємня вечеря". Леонардо да Вінчі та "Явлення Ісуса Христа народу" А. Іванова.

Монастир, на чолі якого стояла мати-ігуменя, мав 30 черниць та 135 послушниць, кількість яких з року в рік збільшувалась. У володінні монастиря знаходилося вже 313 десятин землі, значна частина якої була зайнята виноградниками. Мав монастир і фруктовий сад та пасіку. Все це доглядалося дбайливими руками сестер, і забезпечувало їм пристойне життя та благодійну діяльність для сиріт і нужденних.

Собор спіткала сумна доля: у 30-ті роки він був знищений. На монастир чекало повне знищення, а на сестер-черниць - доля святих мучениць. Частину монастиря у 1921 році віддали під дитяче містечко, де була згодом організована колонія на 500 дітей. Іншу мізерну частину залишили черницям, але перейменували у землеробську трудову артіль «Пролетарське життя». А потім знайшлися люди, котрі у 30-х роках розібрали храм та безліч інших церковних будівель монастиря.

Сьогодні ж дякуючи Богові Благовіщенський монастир відродився заново – постав із попелу людської пам’яті. Після тривалої тяганини Міністерство освіти та науки України, яке є органом управління майна, будівель та споруд професійно-технічного училища № 6, відгукнулося на численні клопотання секретаря Херсонської єпархії Української православної церкви протоієрея Віталія перед управлінням освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації щодо передачі залишків його приміщень, а саме приміщення складу паливно-мастильних матеріалів, колишніх Вхідних воріт на Прихожанську площу та земельну ділянку навколо приміщення розміром 0,0275 га у власність новоствореній монастирській общині. І у жовтні 2010 року відбулося урочисте відкриття Благовіщенського монастиря.

Автор - В. Бережний