Битва під Кумейками

Битва під Кумейками  - вирішальна битва в ході козацького повстання 1637 року під проводом Павла Бута (Павлюка). Польський уряд лише восени 1637 р. зміг зібрати кварцяну армію проти повстанців, командувати якою доручив польному гетьманові Миколі Потоцькому. У грудні Потоцький швидким маршем пройшов з Рокитної на Богуслав – Корсунь, та став між Россю і Мошнами.
На світанку 16 грудня 10 тисяч селян та козаків на чолі з Павлюком та Карпом Скиданом вишикувавши шість лав на шляху наступу польського війська. Проте через непрохідне болото, на яке незабаром натрапили українці, їм довелося відступити. Саме тоді на повстанців напала кіннота ворогів. Проте козацько-селянському війську досить швидко вдалося спорудити укріплений табір, атаку на який їм доводилося відбивати тричі. Надвечір Павлюку і Скидану разом з невеликим загоном вдалося відступити до Чигирина. Повстанцями залишився командувати Дмитро Гуня. Після запеклого бою, який тривав майже всю ніч, Гуні вдалося відступити до Боровиці, де він з’єднався з частинами Павлюка. 20 грудня до села підійшли загони поляків. Сил боротися з ворогом у українців не було, отож вони погодилися на переговори. Але зрадники видали гетьмана та його найближчих соратників Потоцькому. Згодом Павлюка стратили у Варшаві, а повстання було повністю придушене.