Бобринський Олексій - цукрові заводи

Граф Олексій Олексійович Бобринський

Це його сповили бобровим хутром, а він став цукровим магнатом, який перевозив свій завод із Михайлівського до Сміли на волах і конях. Граф О.Бобринський винайшов нову конструкцію плуга: на Всесвітній виставці в Парижі її відзначили медаллю. Він захоплювався ще й фотографією та квітами. За свої знімки одержував диплом на виставках в Європі. А ще написав книгу про вирощування квітів і вивів власний сорт троянд.

Він був родоначальником сім’ї, яка навіки залишила добрий слід на Черкащині. Смілянці й тепер використовують будівлі, зведені коштом Бобринських. Серед них – дві школи, технікум харчової промисловості, корпуси цукрового та машинобудівних заводів, лікарня, залізнична станція. В пам'ять про графа, помер у Смілі 1868 р., вулицю Тельмана перейменували на бульвар Бобринського.

Бобринські з’явились на Смілянщині 1838 р.. На той час місто з навколишніми селами були власністю фрейліни імператриці Марії Федорівни - Софії Олксандрівни Самойлової, котра 17-річною вийшла заміж за графа О.О.Бобринського, народивши трьох синів: Володимира, Лева і Олександра. Сам Олексій Олексійович був онуком імператриці Катерини та її коханця Григорія Орлова. Усе життя вона слідкувала за позашлюбним сином.

 Цікаво, що повитуха обгорнула малюка,  Олексія Григоровича,  в боброве хутро, звідси і прізвище графа. Подорожуючи Європою, О.Г.Бобринський закохався в Анну Унгерн-Штернберг і через три роки, його брат Павло 1 подарував йому титул графа і чин генерал-майора. Їхній первісток Олексій, 1800 року народження, започаткував Смілянську гілку родини.

В особі Олексія Олексійовича поєднується блискуча освіченість, висока культура, уроджене вільнодумство, неприхованй патріотизм, талант і невичерпний дух дослідника. Одним із перших зацікавився цукровою промисловістю, яка стала справою всього його життя. За чотири роки граф побудував чотири цукрових заводів: у Капітанівці, викупивши маєток у Лопухіних, Балаклії, Яблунівці, Грушівці, викупивши землі у Давидових, у Смілі цукровий і пивоварний заводи та механічні майстерні, де працювало 2500 робітників. Своїм коштом Бобринський будує Покровську церкву, котра і досі тут діє, прокладає бруківку, встановлює вуличні гасові лампи, садить дерева, а горіхова алея графа і досі милує око. По смерті дружини Софії Олександрівни, і через два роки Олексія Олексійовича, похованих у Олександро-Невській Лаврі 1868 року, смілянськими маєтками опікуються сини  Володимир, пізніше Лев, продовжуючи праву батька. Останнім власником Сміли був Георгій Олександрович, племінник братів.