Богомазов Олександр

Олександр Богомазов. Про творчість та особисте життя киянина Олександра Богомазова, про його музу-дружину, про сім’ю, а також - колег і друзів, розповіла внучка художника Тетяна Попова.

- Мій дідусь дуже любив Київ і прожив у ньому все своє життя, не рахуючи від’їздів (Росія, Фінляндія, Кавказ). Він зробив багато київських замальовок, любив малювати старі мудрі дерева на «гірці» - між будинком, де жив, і художнім інститутом, та ходив на пленер на Гончарку. З Києвом пов’язані такі відомі роботи Богомазова, як «Сінний ринок», який я ще застала, «Трамвай» - намальований з натури на вулиці Львівській - тепер це вулиця Воровського, «Тюрма» - це все та ж сьогоднішня в’язниця на Лук’янівці.

Про рідне місто він так написав у своєму листі до бабусі: «...Київ у своєму пластичному об’ємі наповнений прекрасним, різноманітним, глибоким динамізмом. Тут вулиці впираються в небо, форми напружені, лінії енергійні, вони падають, розбиваються, співають і грають. Загальний темп життя ще більше підкреслює цей динамізм, дає йому, так би мовити, законну підставу і широко розливається навколо, поки не заспокоїться на берегах лівого Дніпра».

З 1913 по 1930 роки він жив ??у будинку № 18 по вул. Вознесенський узвіз (тепер це вул. Смирнова-Ласточкіна). Зараз на будинку встановлена ??дошка, присвячена Олександру Богомазову, виконана відомим скульптором Б. Довганем. Богомазов був дуже чуйним і добрим чоловіком: коли він з 1922 року став викладати в Художньому інституті, він допомагав всім, хто живе в цій квартирі.

- Дідусь був у дружніх і творчих стосунках з Олександрою Екстер, разом з нею брав участь у виставці «Ланка». У 1906 році він поїхав до Алупки з Олексієм Грищенко і Володимиром Денисовим, вони багато писали, малювали і дуже дружно жили. Був знайомий з Давидом Бурлюком, Михайлом Ларіоновим по виставці 1908 р. «Ланка», а вже в 1914 р. разом з Олександрою Екстер був організатором виставки «Кільце». У 20-х роках ХХ століття його пов’язували стосунки з Віктором Пальмовим. З 1922-1930 р. дідусь працював в Художньому інституті з Михайлом Бойчуком, Ігорем Вроно, Михайлом Козик, Віктором Пальмовим, Львом Крамаренко, Володимиром Татліним, наприкінці з Казимиром Малевичем. Художник Олексій Грищенко писав у своїх записках про союз А. Богомазов - А. Грищенко - В. Денисов: «Наша трійця була тісно спаяна, і ми працювали з ранку і до вечора, ходили на етюди, кожен у свій бік». У 1930 році, в рік дідової смерті, Ігор Врона залишив посаду директора, ситуація в київському художньому інституті стала різко змінюватися, так само швидко прийшли соціальні та ідеологічні зміни.

- З Вандою Вітольдівною Монастирською дідусь познайомився в 1908-1909 роках, під час навчання в київському художньому училищі. І закохався! Почалася довга дружба із зустрічами і листуванням. Вже в перші роки знайомства дідусь писав своїй Музі не тільки про свої почуття, а й про своє ставлення до праці творця, про служіння високим ідеалам мистецтва. Майже завжди, в листах і живому спілкуванні, дідусь називав Ванду «голубка Діна». У 1913 р. вони одружилися, повінчавшись в Боярці. Ванда стала його вірною супутницею по життю. Бабуся брала участь у виставці «Кільце», в холодні й голодні роки вони разом розписували Луцькі казарми (пізніше вони були знищені). У 1914 р. Олександр Богомазов пише трактат «Живопис і елементи».

Він грав на віолончелі, у нього був дуже приємний трошки глухуватий голос, робив цікаві вироби з дерева. У сім’ї досі збереглася дерев’яна лялька, розписана їм для доньки, є стакан, в якому я зараз тримаю пензлі, з чудовим дідовим розписом танцюючих фігур... Він зробив і розмалював для своєї доньки справжню абетку, щоб вона вчилася читати.

Автор - Олена Шапіро