Чернігів. Історія міста

Чернігів. Дві книжки Сергія Леп’явка – чудовий подарунок до Дня міста. Дві нові великі книжки про Чернігів вийшли друком у 2012-2013 роках. Їх об’єднують одна тема та один автор, але вони різні за способом донесення інформації. «Чернігів. Історія міста» (видавництво «Темпора») – ґрунтовна праця про столицю Сіверщини від її виникнення до сьогодення. «Ілюстрована історія Чернігова» (видавництво «Стилос») – фактично, фотоальбом, щоправда він супроводжується досить значними для таблоїда історичними екскурсами, викладеними до того ж трьома мовами (українською, англійською, російською).

Найближчий аналог «Чернігів. Історія міста» - це формат книжок Нормана Девіса «Європа. Історія», «Боже ігрище: історія Польщі». Тобто це синтетична науково-популярна праця, що підсумовує на певному етапі вузькоспеціалізовані дослідження істориків. Втім, із принциповим «але» - йдеться не про історію континенту чи окремої країни, а про історію міста.

За радянської доби поява подібних книжок про регіональні центри в Україні була б неможлива. Надто багато речей доводилося б замовчувати або інтерпретувати у чудернацький спосіб. Тому, за винятком, можливо, столиці, вони й не з’являлися, обмежуючись невеликими книжечками або такими працями, що торкалися лише окремих питань. За доби Російської та Австро-Угорської імперій, попри можливе невдоволення влади, автор отримав би солідний гонорар та шану від земляків. Скажімо, відомий український історик Д. Багалій на гроші, що йому заплатила міська дума Харкова за двотомну працю «История г. Харькова за 250 лет его существования» купив чималий особняк в центрі міста, а в 1914-1917 рр. обіймав посаду міського голови Харкова (від так званої «університетської партії»).

Ймовірно, саме нині настав період на основі фактів, що стали вже відомими, писати нову регіональну історію. Власне, так і робиться.

(Володимир Бойко, Чернігів).