Чорний Острів. Палац Пшездецьких

Чорний Острів. Маєток Пшездецьких. Недалеко від Хмельницького, на річках Південний Буг і Мшанець, знаходиться селище із загадковою назвою Чорний Острів. По легенді, в середні віки майже всіх жителів скосила чорна смерть – чума. Після цього його і стали називати чорним. Забудовуватися селище почали за часів владарювання магнатів Пшездецьких. У 1744 році державний діяч Великого князівства Литовського Антоній Тадеуш Пшездецький одружився на княгині Катарині Огінській.

Йому дісталася третя частина володінь Огінських, у тому числі і Чорний Острів. У 18 столітті на півострові посеред ставка звели розкішний палац. Його основний корпус витриманий в стилі класицизм. Зліва і справа від нього стояли неоготичні башти. Довкола садиби розбили парк. Ірландський ботанік Діонісій Макклер, що розбив парк в маєтку Пшездецьких, заснував Кременецький ботанічний сад.

Поряд з палацом сім'я Пшездецьких звела костел Успіння Пресвятої Богородиці. З садибою він з'єднується підземним переходом. Місцеві жителі розповідають, що через цей перехід сім'я кожен ранок ходила на уранішню молитву, і лише потім відкривали двері простому люду.

Прикрасою маєтку Пшездецьких була бібліотека на 10000 книг. Вона не раз ставала приводом візитів на Чорний Острів байкаря Леоніда Глібова, тут він написав байку «Щука». У садибі була галерея європейського живопису і власний оркестр, грою якого захоплювався Ференс Ліст, що заїжджав до Пшездецьких. До речі, відомий угорський композитор Ференс Ліст написав і вперше виконав свою рапсодію №2 у маєтку Пшездецьких.

Час не зберіг маєток. Від палацу зберігся лише основний корпус, в якому до 1982 року вчилися місцеві школярі. Зараз тут музична школа і музей. Родовий костел після революції був розграбований. Лише у 1992 році храм відновили, він і досі діючий.

Легенда. 17-річна праправнучка Антонія Пшездецького, Лаура, під час кінної прогулянки впала з коня і пошкодила хребет. Чотири роки лікування не принесли результату, Лаура померла. Убиті горем батьки замовили у талановитого скульптора, професора Петербурзької академії мистецтв Віктора Бродського, розкішний надгробок. На античному ложі лежить прекрасна Лаура. Поруч стоїть ангелок із згаслим вогником, а на підлозі – недочитана книга, відкрита на 21-ій сторінці,  - в цьому віці померла дворянська дочка.

У 1876 році надгробок привезли з Риму і встановили в родинному костелі Пшездецьких. При радянській владі пам'ятник дивом уцілів – місцеві жителі заховали у себе витвір мистецтва. У 1938 році надгробок перевезли в Петропавлівський кафедральний собор в Кам'янці-Подільському, де воно знаходиться і зараз.