Дігтярі. Палац Галаганів

У 1820-х рр. Дігтярі стали власністю Петра Григоровича Ґалаґана і на землях Ґалаґанів починається будівництво палаців, спочатку для Павла Григоровича в Сокиринцях (1824-1829), а потім для його брата Петра у Дігтярах (1825-1832). Поміщики-брати запросили відомого в той час московського архітектора П. А. Дубровського й вченого-садівника І. Є. Бістерфельда.

Садибний комплекс споруд у Дігтярях створювався одночасно з Сокиринським. Розробляючи генеральний план ділянки, Дубровський використав той самий прийом розміщення будівель, як і в Сокиринцях, тобто парадний в'їзд, центральна алея парадного двору і панський будинок були поставлені по одній осі і створювали основне ядро всієї композиції.

Інтер'єри будинку на сьогодні збереглися у первісному вигляді лише в небагатьох кімнатах. Стіни й стелі в цих приміщеннях без ніш і склепів, тільки під стелею стіни мають прості карнизи. Можна припустити, що більш насичена декоративна обробка інтер'єрів була у парадній сходовій клітці, танцювальному залі, вітальнях.

Власник садиби в Дігтярах, Петро Галаган, теж був людиною з вишуканим смаком, тому тут можна було побачити твори вітчизняного та західноєвропейського мистецтва, серед яких є портрети пензля Степана та Федора Землюкових, портретні та пейзажні роботи Аполлона Мокрицького, ікони, гравюри, скульптури та інші речі декоративного оздоблення будинку. Після смерті Петра Григоровича та його дружини мистецькі твори були перевезені до Сокиринців.

Петро Галаган утримував оркестр, створений з кріпаків. На одному з музичних вечорів 1845 року в маєтку був присутній Тарас Шевченко. Дігтярівський скрипаль-кріпак Артем став прообразом Тараса Федоровича - героя повісті Тараса Шевченка «Музикант».

У 1872 році Петро Григорович Ґалаґан, не маючи спадкоємців, подарував частину землі Полтавському губернському земству, яке здавало її в оренду місцевим селянам, а потім використало для влаштування учбового закладу. В 1877-1882 роках вона була перебудована архітектором Ф.М.Вербицьким для земського ремісничого училища, яке містилося тут у 1878 – 1897 роках. Цей п’ятикласний навчальний заклад був відкритий 29 жовтня 1878 року. Він мав промислові відділи. Учні, що жили в інтернаті на 100 чоловік, перебували на повному утриманні закладу. Крім того в Дігтярівське ремісниче училище приймалися також своєкоштні учні і вільні слухачі.

 З 1897 року галаганівська садиба використовувалася як школа-майстерня по підготовці майстрів плахтово-перебірних виробів, на базі якої в 1926 році було створено художньо-промислову артіль, згодом Дігтярівську фабрику художніх виробів імені 8-го Березня.

 Частину приміщення з 1943 року займали курси механізаторів, а у повоєнний час в палаці садиби П.Г.Галагана у Дігтярях було відкрито професійно-технічне училище, яке готувало механізаторів широкого профілю (трактористів-машиністів, шоферів, комбайнерів, плодоовочівників, операторів машинного доїння).

Зараз це - Дігтярівський професійний аграрний ліцей Чернігівської області.