Дніпропетровськ. Зникаючі будинки

Дніпропетровськ. Зникаючі будинки. Восени 2013 року на вулиці Гоголя, незважаючи на протести городян, зруйнували будинок, у якому до революції жив голова Державної Думи Михайло Родзянко. Подібна доля спіткала старовинні будинки в районі вулиць Короленка й Комсомольської, Московської й Глінки - тепер городяни не впізнають знайомі з дитинства місця. Ще десятки шедеврів старовинної архітектури перебувають у гнітючому стані або навмисне доводяться до повного руйнування  жадібними забудовниками. Лють городян викликало й самоправство міських комунальників, які днями закатали в асфальт старовинну мостову на центральному проспекті Дніпропетровська. Ще раніше зняли й забрали чавунні грати,  що захищали бульвар.

Палац залізничників, створений до революції відомим архітектором Гінсбургом, або будівля колишньої аптеки Пріцкера теж стоять у жахливому стані. Було складено список з двох десятків об’єктів, що потребують термінової реконструкції. Доцент Дніпропетровського національного університету Максим Кавун вважає, що в місті ще є за що боротися. За його даними, історичну цінність мають близько 400 будівель, зведених у всіх архітектурних стилях, - від класицизму до «брежнєвського хай-тека». Та все ж таки унікальним і характерним для Дніпропетровська є катеринославський червоноцегляний стиль, за яким захищають дисертації.

Один з подібних прикладів - БК ім. Ілліча, зведений 1932 року відомим архітектором Олександром Красносєльським. Кілька десятиліть ця будівля, що мала акустику, яку можна порівняти з акустикою Большого театру, була головним концертним майданчиком Дніпропетровська. Тут виступали зірки оперного мистецтва й естради, а сьогодні палац, що не пережив епоху дикої приватизації, стоїть у руїнах. Влада міста фактично «винесла вирок» БК ім. Ілліча й веде розмови про те, щоб на його місці постав черговий торгівельно-розважальний центр.

Автор – Вадим Рижков