Фундуклей - губернатор-капіталіст

Іван Фундуклей – губернатор-капіталіст. Якби Вам довелось потрапити на вул. Кадетську в Києві (нині вул. Богдана Хмельницького) в 40-х роках 19 ст., ви неодмінно зустріли б огрядного, тепло вдягненого городянина з незмінною парасолею в руках. І дуже були б здивовані, дізнавшись, що цей громадянин є не хто інший, як київський цивільний губернатор, мільйонер та відомий меценат Іван Іванович Фундуклей. У той час ходили поголоси, що серед чиновників Російської імперії лише двоє осіб не беруть хабарів, серед них - і київський губернатор. «Та навіщо йому ваші копійки, коли у нього самого гроші кури не клюють!» - неодноразово зазначав російський імператор Микола І, кажучи про І. Фундуклея.

Син Єлисаветградського прикажчика Іван Фундуклей отримав досить спартанське виховання і долучився до батьківських мільйонів лише незадовго до смерті останнього. Але завдяки впливовим зв’язкам батька він зумів отримати посаду волинського віце-губернатора. Там його й помітив тодішній київський генерал-губернатор Дмитро Бібіков, який запропонував йому губернаторську посаду в Києві. Перш за все хитрого генерал-губернатора цікавили не здібності нового чиновника, а його гаманець. Адже І. Фундуклей славився не лише своїм капіталом, але й умінням його щедро і розумно витрачати.

Незабаром кияни переконалися у фінансових можливостях свого нового губернатора. Не вдаючись до широкої реклами, він витрачав власні кошти як на розбудову міста, так і на допомогу нужденним. Особливо багато він зробив для розвитку земель, які сьогодні входять до складу Шевченківського району міста Києва. Зокрема, він пожертвував власну будівлю та 1200 рублів золотом для відкриття та утримання одного з перших у Російській імперії жіночих училищ (сьогоднішня адреса цієї будівлі вул. Б. Хмельницького, 6). Крім того, за сприяння губернатора власні приміщення отримали Університет св. Володимира, Інститут благородних дівиць, був закладений ботанічний сад при Університеті, побудовано анатомічний театр.

Губернатор Іван Фундуклей, як для того часу, мав репутацію досить ліберального та інтелігентного чиновника. Він, зокрема, цікавився археологією та історією Києва та навіть видав кілька книг з цієї тематики. Крім того, Іван Фундуклей водив знайомство з багатьма українськими патріотами, серед яких був і відомий історик М. Костомаров. Але доброї слави серед українців губернатор так і не набув. Все зіпсував день 5 квітня 1847 р., коли в кабінет до І. Фундуклея був доставлений заарештований в справі діяльності Кирило-Мефодіївського братства поет Тарас Шевченко. «Серед його паперів виявилась рукописна книга з малоросійськими, власного авторства, віршами, в яких багато обурливого та злочинного змісту»,  - доповідав пізніше губернатор. Ходили чутки, що перший чиновник Києва все ж хотів попередити діячів братства про можливий арешт, але не встиг. Як би там не було, великий український поет відправився в заслання, а І. Фундуклей залишився у Києві.

Проте цей неприємний епізод був відсунутий нащадками на другий план. І коли в 1852 р. Іван Фундуклей перейшов на службу у варшавський департамент Сенату, серед киян він уже мав репутацію доброго господаря та благодійника. Не дарма в 1869 р. вулиця Кадетська отримала назву Фундуклеївської, а в 1872 р. колишній губернатор був обраний почесним громадянином Києва. Свої ж дні відомий меценат доживав далеко від України – в Москві на Тверському бульварі, помер 22 серпня 1880 р. та був похований в Донському монастирі.