Палац збудований в класичному стилі на крутому схілі річки Бібка. Знаходиться в незадовільному стані.
Історія містечка
Неподалік від цікавого міста Іванів розташувалося на березі річки Бібка невелике село Гущинці. В 1468 році великий київський князь Семен Олелькович надає у вічне володіння село Гущині житомирському наміснику Скіпору . Його донька Марія Семенівна Скіпорівна вийшла заміж за Остафія Горностая. Як приданне внесла село. Син Остафія - Іван був секретарем руської експедиції у 1525р, також послом в Москві, був довіреною особою королеви Бони. З 1534 до 1569 року Іван займав посаду маршалка дворного воєводства Троцького. Після його смерті Гущинці переходять у власність до Дрогойвських, а вже потім до Калиновських. Менш ніж півстоліття володіли Калиновські, бо в 1647р Мартин Калиновський віддає Гущинці в заставу до родини Аксакам - Михайлу та Катерині.
Гущинці мають дуже цікаву топоніміку місць - Замчисько. Пагорб оточений двома валами, тут було городище, про що свідчать археологічні дослідження. Також тут знаходяться кургані та ями. Далі за Замчиськом, за рікою Бібкою, знаходиться місцевість Селище. А на південній частині села, де ріка Бібка впадає у Буг знаходиться місцевість Городисько (місцеві чомусь кличуть його Чорногородищем). Колись, до монголо-татарської навали тут було місто Білий камінь. Сіцинський пише: "Въ этой местности заметенъ валъ, идущій параллельно Бугу (съ с. на ю.) на протяженіи 95 саж., высотою до 4 саж. co стороны речки. Местность занята подъ пахотныя поля (часть - церковная земля); здесь выпахиваютъ черепья и, по рассказамъ крестьянъ, какіе-то гладкіе камни (м.-б. каменныя орудія); однажды нашли здесь какіе-то железныя гиры съ цепью." А на рахунок курганів, то вже за селом на полях на початку 20ст нараховувалося близька 40 курганів.