Харків. Костел Діви Марії

Харків. Костел Діви Марії. В Харкові ще з 1773 року проживало біля 100 іноземців, частина з яких була католиками. Їх кількість значно виросла на початку 19ст. Поштовхом до цього стало відкриття Університету. Зокрема запрошувалось багато викладачів із західної Європи: французів, німців, поляків…

В особняку одного з них – викладача музики Івана Матвійовича Вітовського (учня самого Йозефа Гайдна) – і виник перший в Харкові храмовий дім Римо-католицької Церкви.

У 1829 році до Харкова прибуває монах-францисканець о. Геміліон Чаплинський, який стає першим парохом римо-католицького приходу. До нього харківські католики користувались послугами приїжджого духовенства.

Деякий час служби правились під дахом Першої чоловічої гімназії (заснована в 1805 р.), а потім - в стінах Університету. 19 лютого 1830 р. громада на чолі з о.Чаплинським купує дві дворових ділянки на вул. Мала Сумська (зараз вул. Гоголя). В часи Харківської фортеці цю територію використовували під порохові склади.

Вже 1 жовтня 1832 г. відбулось освячення першої Харківської римо-католицької церкви Розарія Пріснодіви Богородиці. У вересні 1862 року громада храму придбала орган. Першим органістом був Іван Матвійович Домбровський, вчитель музики. Він жив при церкві більше 20 років.

У 1880 р. був проведений капітальний ремонт будинку храму (укріплені фундамент і стіни), але стало очевидним, що католицька громада міста потребує нової церкви. Рішення про її будівництво було прийняте в 1882 році. В 1886 були отримані дозволи від Могилівської консисторії та Харківського губернатора.

Пожертви на будівництво храму приходили, як з боку харківських католиків, так із усіх куточків Росії і з-за кордону. На будівництво храму давали гроші і православні, і, навіть, юдеї.

Проект храму виконав харківський міський інженер Болеслав Георгійович Михаловський (1830-1909), який потім впродовж 1887-1892 рр. безкоштовно працював на будівництві церкви. 15 грудня 1891 р. новий храм був освячений о. Кисаржевским. Були запрошені священики: один з Полтави і один з Курська.

За перші 17 років XX ст. у Харківському римо-католицькій парафії Успіня Матері Божої змінилося 3 настоятелі і 16 вікаріїв.

З приходом до влади більшовиків у 1917 р. починаються важкі часи для віруючих Харківської римо-католицької парафії. У перший же день правління в Росії революційного більшовицького уряду з'являється «Декрет про землю» В. І. Ульянова (Леніна), згідно з яким зокрема «…всі монастирські, церковні маєтки, з усім їхнім рухомим і нерухомим інвентарем, садибними будівлями переходять у розпорядження волосних земельних комітетів і повітовий Рад селянських депутатів...».

5 лютого 1918 р. виходить ленінський «Декрет про відділення Церкви від держави». З цього почався довгий шлях репресій та припинення діяльності храму.

Під час другої світової війни (з приходом німецьких військ) храм відновлює свою діяльність. Службу правив священик з Прибалтики, постійного священика в Харкові, на жаль, не було. Віруючі харків'яни-католики потяглися до храму. Але після вступу до міста радянських військ храм знову закривається.

У 1945 р. Харківський католицький храм Успіння Матері Божої остаточно закривається радянською владою. З цього часу в приміщені церкви зберігаються старі кіноплівки. Всередині церкви виростають стіни, внутрішній простір розділяється на два поверхи.

І все ж з настанням змін у суспільстві у 1990 р. римо-католицька церква в Харкові воскресає! Поступово почала формуватися невелика група віруючих, яка молилася за майбутню парафію і про повернення храму віруючим. Храм вже прикрашають фрески, у вівтарній частині зведені дві бронзові статуї першоапостолів св. Петра і св. Павла, закладена цементна основа під плити для підлоги, на башті починають дзвонити дзвони. У 2004 році завершились зовнішні реставраційні роботи, а 24 березня 2007 року нарешті завершилась внутрішня реставрацію костелу.