Ірша

Річка Ірша – найбільша і найдовша ліва притока Тетерева. Перші згадки про річку датуються 1018 роком.  Великий київський князь Святополк Володимирович (Окаянний) в поході на Київ зі своєю дружиною шукав броду через річку Рзу, назву якої пов’язують з наявністю у воді іржі. Згодом ця назва трансформувалась в Іршу. Друга версія походження назви річки Ірша походить від язичницького бога Хорса, яке обожнювало місцеве населення – древляни.

Вздовж річки є поклади гранітів. З 1868 року почали добувати лабрадорит для Житомирського собору. На притоці Ірші – Кованці, багатій на фонтануючі джерела, виникло поселення Фонтанка. На правому березі Ірші між селами Рижанами та Кропивенкою знаходяться кургани та камяні знаряддя праці: зубила, сокири, молотки, товкачі. Найдавніше з усіх поселень на річці Ірша – це Грежань (Рижани) і належало до Житомирського замку. Недалеко від витоку Ірші знаходиться село Сколобів (Де скол був). У Володарськ-Волинському р. Ірша має гарні скелясті краєвиди