Київське море

Київське водосховище. Ідея створення каскаду водосховищ і ГЕС на Дніпрі виникла ще 1948 року. Наприкінці 1959-го, після Каховки та Кременчука, хвиля підкорення природи докотилася й до столиці. У районі Вишгорода почалося будівництво гідроелектростанції.

На призначених під затоплення площах тоді існувало близько 300 населених пунктів. Чимало із цих поселень мало багату історію, що сягає корінням ще часів Київської Русі. На подвір’ях селян були городи, сади, у селах стояли церкви, були кладовища… Більшу частину земель, що пішли під воду, становили заливні луки зі щедрою рослинністю, величезною кількістю маленьких озер і ставків, на берегах яких залягали торфовища.

Із початком будівництва ГЕС тихе життя глухого межиріччя закінчилося. Тут і там почали з’являтися бригади, яким місцеве населення дало похмуру назву – «гробокопачі»: свіжі могили на бажання родичів переносилися в місця їх майбутнього відселення. А все, що залишилося від давніх поховань звозили в так звану «братську могилу» під село Лебедівку.

Ідея полягала в енергозабезпеченні безлічі населених пунктів, що аж до кінця 1950-х взагалі залишалися без електрики. А з іншого боку, на гроші, вкладені в будівництво, можна було буквально озолотити мешканців затоплених сіл.

Нинішні водолази, аквалангісти й підводні фотографи, опускаючись на дно, помічали величезну кількість невивезених дерев, невикорчуваних пнів… Тоді ж, 1964-го, голова держкомісії з приймання водосховища навіть підпису ставити не хотів – погано провели зачистку дна.

Але найстрашніший слід, мабуть, залишився на дні морському ще з часів Другої світової. У цих краях йшли запеклі бої, і земля понині зберігає чимало снарядів, бомб, мін – як радянських, так і німецьких.

Можна відшукати там і автомобілі з кримінальним слідом, і знаряддя злочинів, від яких позбавлялися зловмисники, і трупи зниклих безвісти людей, яких давно вже ніхто не шукає.

На сьогоднішній день маємо визнати, що таке втручання в екосистему має тяжкі наслідки – Дніпро хворий. Наш Дніпро вже 6 млн. років існує як річка, дуже могутня річка, яка протікає по території України, Білорусі, Росії. Але прогнози вчених вражають - через 100–400 років річка почне перетворюватися на болото. Будуть заболочуватися всі великі ділянки, річка буде представлена дрібними струмочками.

І це ще не все. Київське водосховище є верхнім у Дніпровському каскаді і третім за обсягом зарегульованого стоку. На думку вчених, водосховище становить потенційну небезпеку для Києва через поганий технічний стан дамби і високу замуленість радіоактивними речовинами.