Комаргород – Палац Четвертинських XIX ст.

 Побудований в цеглі, асиметричний в плані і обсягах. Первісне планування не збереглася. У другій половині XIX ст. будівля зазнала капітальної перебудови. Його фасади отримали стильового трактування в дусі швейцарських шале (архітектурні деталі в різьбленому дереві, фахверк декоративний).Оранжерея, що раніше примикала до головного фасаду, не збереглася.

У 1459 р. київський князь Семен Олелькович підтвердив право засновника роду великих землевласників Шашкевича на володіння землями в околицях нинішнього Комаргорода. Перша згадка про поселення на річці Русава відносяться також до XV ст. Комаргород був закладений, по всій видимості, шляхтичем Комаром-Забужінскім; слово «город» у назві свідчить про намір власника побудувати укріплене поселення. На картах Україною 1648 р. і Брацлавського воєводства 1650 р., складених Гійомом Бопланом навколо Комаргорода зображені оборонні споруди. З 1626 р. Комаргород володіли князі Четвертинські. Після укладення Зборівського мирного договору (1649), за яким Брацлавське воєводство передавалося під управління Богдана Хмельницького, Комаргород став сотенним містом козацького Брацлавського полку. Протягом другої половини XVII ст. місто практично весь час управлявся козаками, 1664 р. в ньому налічувалося всього 18 «димів» і млин. На початку XVIII століття в містечко повернулися князя Четвертинські. У 1773 р. містечко отримало від власників привілей на проведення щомісячних ярмарків. Після Другого поділу Польщі і освіти Подільської губернії Комаргород став волосним центром Ямпільського повіту. Взагалі про Комаргороді відомо дуже мало. Ну це поки що.
 

Комаргород, належав раніше князям Четвертинським. Наприклад тут народився князь Владислав Святополк-Четвертинський (W?adys?aw ks. ?wiatope?k-Czetwerty?ski) (1806-1870), який був одружений на Гонораті Олізар-Волчкевіч (Honorata Olizar-Wo?czkiewicz), в Комаргороді ж народилися і їхні сини - князі Стефан Владиславович (Stefan ?wiatope?k-Czetwerty?ski) (у 1846-му році) і Еммануель Владиславович (Emanuel ks. ?wiatope?k-Czetwerty?ski) (у 1850-му році), а також їх двоюрідна сестра, Ядвіга Борисівна (в 1838 або 1842-му році).
Приблизно в середині XIX століття маєток відходить у власність Миколі Петровичу Балашеву, егермейстеру Двору Його Величності, російському державному діячеві. Балашов належав до однієї з найбагатших сімей Росії (на 1906 за ними значилося 330 000 дес, в т.ч. - в Київській губ. - 43 000 дес, в Уфимской - 250 000 дес, в Саратовській - 35 000 дес, у Подільській - 12000 дес).
            

Микола Петрович Балашов народився 12 вересня 1840 року, помер в Шавіле - околиці аПарижа 4 квітні 1931 року. Він походив з російського дворянського роду початку XVII століття. У 1861 році Микола Балашов закінчив юридичний факультет (по розряду адміністративних наук) Петербурзького університету. Його батько - Петро Олександрович Балашов (1811-1845) був штабс-капітаном лейб-гвардійського Ізмайловського полку (1838), а згодом став камергером. Мати М. П. Балашова - Олександра Іванівна - уроджена княжна Паскевич (1818-1845), з 1831 року, була фрейліною. Його брат - Іван Петрович Балашов (1842-1924) - обер-егермейстер, був Віце-президентом Товариства заохочення мистецтв. Дружина Миколи Петровича - Катерина Андріївна уроджена графиня Шувалова (1848-1931). Її батько - граф Андрій Павлович Шувалов (1817-1876) - ад'ютант князя І. Ф. Паскевича-Ериванського, потім полковник. Ми про нього трохи згадували, описуючи маєток його брата - Петра Павловича Шувалова, Тальне. Мати Катерини Андріївни - Софія Михайлівна уроджена княгиня Воронцова (1825-1879) була фрейліною Двору і дочкою нашого знаменитого Новоросійського Генерал-Губернатора Михайла Семеновича світлішого князя Воронцова. Дітей у Миколи Балашова було п'ятеро: Петро, ??Олександр, Андрій, Софія, Олександра.