Луків - палац Мйончинських

Луків - селище міського типу в Турійському районі Волинської області. Назва селища, ймовірно, походить від слова «лука» – луг, ділянка, вкрита трав’янистими рослинами. Селище відоме з 1537 р. як Лукове і належало в той період Холмській землі. В 1557 р. польський король Сигізмунд Август грамотою дозволив Станіславу Мацейовському перейменувати село Лукове на Мацеїв, а згодом містечку було ще й надано магдебурзьке право та право на будівництво замку.

З 1568 р. містечко належало Вишневецьким, а в 1594 р. після смерті Ганни Вишневецької (доньки князя О. Вишневецького) Мацеїв перейшов у спадок до її чоловіка Миколи Сапеги та їхнього сина Фредеріка . У 1630-х рр. містечко перейшло до дружини Фредеріка Сапеги - Єви. Навіть зараз в основі символіки сучасного селища Луків є герб Корибутовичів-Вишневецьких – Корибут.

У 1680 р. Мацеїв придбав луцький староста Атаназій Мйончинський і понад двісті років містечко належало цій родині. Мацеїв став головною садибою з родовим замком у ньому.  Наприкінці 18 ст. правнук Атаназія, Францішек Ксаверій Мйончинський, вирішив перебудувати напівзруйнований старий замок на більш зручний та сучасний палац.

Проект підготував архітектор із Дрездена – М. Д. Пепельман. Поруч з палацом був висаджений «англійський» парк. З 1753 р. у ньому стояла каплиця родини Мйончинських у стилі рококо.

У 1903 р., Францішек продав маєток православній семінарії з Петербургу, але у міжвоєнний час, коли Волинь знову була у складі Польщі, у палаці розмістився монастир Непорочниць з каплицею та учительською семінарією.

Зараз про колишній замок нагадують тільки вали, рови та перекинутий через рів кам’яний міст. В приміщенні палацу нині знаходиться медичний заклад, де лікують хворих з відкритою формою туберкульозу.

Львівський історик Борис Возницький висунув гіпотезу, що в 13 ст. у Лукові лицарi-тамплієри заснували фортецю. У книзi англiйського вченого Фалена Нiколсона є данi, що в 1239 р. тамплієри, повертаючись з хрестового походу, оселилися на Волині, а село Лукiв розташоване якраз на шляху з Києва до Варшави. У Чехiї та Польщi цей орден з’явився в 14 ст.

 Вiд фортецi залишилися глибокi рови та мережа пiдземель. Замок був розмiщений на болоті, тому історик сподівається знайти тут зброю та предмети побуту тамплiєрiв.

 Через те, що нинi на мiсцi замку в палаці 19 ст. знаходиться туберкульозний диспансер, на жаль, проводити розкопки для підтвердження даного факту неможливо, оскiльки в лікарні знаходяться хворі з відкритою формою туберкульозу. Наразі облрада вирішує подальшу долю закладу.

В напівзруйнованому костелі можна оглянути плиту із символами ордену тамплієрів – коло (символ сонця) та кілька фігурок.

 Від замку вели два підземні ходи: один – до церкви, а інший – до польського фільварку, де свого часу мешкав пан.