Вход
kolokray.tour@gmail.com
kolokray@ukr.net
(050) 33 44 900
(067) 240 32 09
(067) 323 55 77
  • Екскурсії по Києву
  • Тури по Україні
      • Середнє Подніпров’я
      • Поділля
      • Сіверщина
      • Полтавщина
      • Запорізький край
      • Волинь
      • Галичина
      • Закарпаття
      • Буковина
      • Причорноморя
      • Крим
      • Слобожанщина
  • Активний туризм
  • Тури за кордон
  • Визначні місця

Мазепа Іван

Іван Мазепа. Народився Іван Степанович Мазепа на Київщині, неподалік від Білої Церкви (нині с. Мазепинці). Батько -  Білоцерківський козацький отаман, мати - зі шляхти, прихильниця освітянського розвитку, активна у громадсько-церковному житті – ігуменя жіночих монастирів.

Освіту Іван Мазепа отримав у школі Київського братства, кращому на той час вищому навчальному закладі Східної Європи - Києво-Могилянській колегії (академії), навчався у вищих освітніх закладах передових європейських країн. Вивчав артилерійську та інженерну справи, володів вісьмома європейськими мовами. На службі при дворі польського короля у 1659-1663 роках І.Мазепа здобув досвід адміністративної та дипломатичної практики, брав участь у королівських місіях, у тому числі до українських гетьманів. Його характерною рисою було вміння здобувати прихильність людей.

Під час походу польського короля Яна Казимира на Україну (1663р.) Мазепа залишив королівську службу і деякий час жив у рідному селі.

 У 1669 р. І.Мазепа вступив на службу до гетьмана Правобережної України П.Дорошенка. Спочатку - сотник, згодом генеральний осавул і генеральний писар. У 1674 році, опинившись у полоні запорожців Івана Сірка, потрапив до гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича. Завдяки психологічному таланту, рідкісному досвіду і умінню, уник критичної для себе ситуації і переконав Самойловича зробити його довіреною особою, а з 1682 року І. Мазепа - генеральний осавул гетьмана Самойловича.

Невдалий похід у Крим під командуванням гетьмана Самойловича спільно з московськими загонами князя В.Голіцина, призвели до усунення І.Самойловича від влади. У полковому селищі Коломак (нині Харківська обл.) 25.07.1687 року дві тисячі козаків обрали Івана Мазепу гетьманом Лівобережної України.

Новообраний гетьман, відповідно до процедури обрання, змушений був підписати з Москвою нові «Коломацькі статті», що ще більше обмежували владу гетьмана (царські представництва, окрім Києва вводилися в інших містах України: Чернігові, Переяславі, Ніжині та ін., обмежувався козацький реєстр, заборона без погодження з Москвою ротації генеральної старшини, заборона автономних контактів з іншими державами та ін.). А митрополит Київський української православної церкви повинен був визнати владу Московського патріархату, що суперечило всім тогочасним міжнародним нормам і церковним канонам, оскільки українська церква була підпорядкована вселенському Константинопольському патріарху.

Вже у 1689 році І. Мазепа разом з московським князем В. Голіциним здійснив новий успішний похід на Крим. Після цього Мазепа отримав визнання у Москві. В цей час російським царем стає Петро I. Гетьман Мазепа своїм розумом і дипломатичним хистом здобув у нього великий авторитет, що підтримувався майже 20 років.

Не маючи прямих спадкоємців, слідуючи політичному світогляду італійського державника Макіавеллі, Іван Мазепа, як гетьман України, сформулював основні цілі: об’єднати (або принаймні консолідувати) українські землі в складі єдиної Української держави зі встановленням міцної гетьманської влади та збереженням традиційної системи демократичного козацького устрою.

Для цього всі свої зусилля гетьман зосереджував на справах зміцнення системи управління, економічної підтримки козацької старшини, підтримки православ’я, української освіти і культури. Зокрема, за його безпосередньої допомоги були збудовані, перебудовані та оздоблені 49 церков та монастирів. Частина з них збереглася до наших днів. Це Києво-Печерська Лавра, церкви і собори, монастирі у Києві, Батурині, Переяславі та ін. Всі вони мають свій характерний український архітектурний стиль - козацьке бароко. Києво-Могилянська колегія у 1701 році стає Києво-Могилянською академією і отримала статус провідного навчального і наукового центру Європи, в якому в той час навчалися дві тисяч спудеїв.

Гетьманська резиденція - місто Батурин - стає культурно-освітнім центром України і Європи. Мазепа листується з багатьма європейськими вченими та політичними діячами. Формується розвинена система освіти: «На початку XVIII століття, у кінці Мазепинської доби, в Україні була одна школа на 1000 мешканців (через століття в 1875 році - вже одна школа на майже 7000 мешканців)». Майже всі представники козацької старшини при Мазепі мали вищу освіту.

У 1696 році козацькі війська допомагають Петру I взяти Азов, вийти у Чорне море. Мазепу нагороджують найвищим орденом царя. У 1700 році Московське царство починає Північну війну проти Швеції за повноцінне представництво у Балтійському регіоні.

Замість того щоб захищати свою землю від поляків, татар і турків, що постійно спустошували українські землі, українських козаків змушують воювати зі шведами поза межами України, у болотах північно-західної Росії. Втрати були величезними. «Кістки козаків лежать у основі царевої столиці – Петербурга». Через воєнні витрати були збільшені податки з України на утримання московського війська. Петро I посилював централізацію влади, а Україна ставала лише засобом для розширення і зміцнення Московської держави. Цар задумав віддати Україну під владу свого намісника Меншикова. Цей неписьменний, але талановитий невіглас, перебуваючи на території України, в Києві, зверхньо ставиться до освіченої козацької верхівки, включаючи гетьмана. Постійно наголошував на верховенстві сили, а не розуму. Він прагнув віддавати накази козацьким полковникам, оминаючи гетьмана України.

І. Мазепа постійно переконувався, що ні корисна служба цареві, ні виконання договірних зобов’язань не дають можливості Україні існувати вільно. Російська імперія активно «збирала землі», все більше втручаючись політично і економічно в українські справи, дивлячись на Україну тільки як на джерело збагачення імперії, перекачування її багатств, умів і талантів, робочої сили та «гарматного м’яса» для завоювання все нових земель. Гетьман України добре знав про тенденцію московської політики щодо України. Намагання зупинити колонізацію України еволюційним шляхом ставало неможливо. Північний сусід прагнув повного поглинання України, що зрештою означало занепад українства і позбавлення перспектив українського етнічного розвитку.

До прикладу постійні звернення Мазепи до Петра І щодо захисту України, від польських та турецько-татарських нападів залишалися без реагування, що було прямим порушенням основних угод 1654 р. Отже це давало формальну причину гетьману бути вільним від зобов’язань перед царем.

Остаточно переконавшись, що Петро І нищить основи козацької державності, гетьман України Іван Мазепа вирішив використати умови, створені Північною війною (1700—1721 рр.) для розв'язання проблем майбутнього України. Мазепа приймає історичне рішення перейти на бік шведів. Останні обіцяли Україні повну самостійність і рівноправність у міждержавних стосунках. Гетьман обґрунтовував таке рішення тим, що втручатися в українські справи зі сторони Швеції було б набагато важче, ніж з Москви.

У вересні 1708 року шведські війська вступають на територію України. На їх бік переходить І.Мазепа, звертаючись до війська: «Братія, прийшла наша пора; скористаємось цим випадком: помстимося москалям за їх тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну країною вільною й ні від кого незалежною».

І.Мазепа обіцяв шведському королю Карлу XII утримання армії під час зимівлі 1708/1709 рр. та військову допомогу у війні з Московськими військами. Шведський король зобов’язувався обороняти Україну, зберігаючи права старшини і козаків. Сучасники відзначали велику толерантність шведського війська щодо українського селянства. Купували у них провіант та інше. Але не всі сприйняли такий перехід. Від вересня 1708 р. до липня 1709 р. активну підривну роботу проти шведсько-козацької коаліції здійснила православна церква, як проти іновірців.

Битва під Полтавою у липні 1709 р. була програна. Помста була жахливою:  15 тисяч жителів Батурина було порізано. Такої ж участі зазнали Лебедин, Ромни та багато інших населених пунктів. Запоріжську Січ зруйнували. Репресії були масштабними.

Іван Мазепа помирає 22.09.1709 р. під Бендерами, а згодом його перепоховали у місті Галац нині Румунія.

Після Мазепи в Україні занепали наука, освіта, культура, більшість українців стає неписьменними. Україна стає Малоросією. Що не встиг зробити Петро I, довершила Катерина II.

Ім’я гетьмана стало символом визвольного національного руху і надихало митців світу на посвяту своїх кращих творів Мазепі: Байрон, Вольтер, Гюго, Ліст, Чайковський, Балфе, Шевченко, Словацький, Лепкий, Рилєєв, Сосюра та інші. Гетьман І.Мазепа є найбільш відомим в Європі та Америці представником України.

У наш час на честь Гетьмана І.Мазепи названі центральні вулиці у містах: Київ, Львів, Коломия, Івано-Франківськ, Тернопіль, зведено 5 пам’ятників: два з них в Україні, а також у Румунії, Австрії і США. Могила гетьмана Мазепи у м. Галац була знищена в період комуністичної диктатури в Румунії Н.Чаушеску.          

(Автор - Василь Бойчук)

Побачити це визначне місце Ви зможете на наступних екскурсіях:
Шляхами Стороженко, Малевича і Драгомірова. Картинні галереї
620 грн
Дата проведення:
12.10.2019
Вязове - династія Стороженків - сучасний культурний центр - Конотоп - "Конотопська відьма"Г. Квітки-Основянека - генерал Драгоміров і Ілля Рєпін - Шаповалівка переможна Конотопська ... Детальніше→
Гетьман Мазепа і мазепинці
100 грн
пл. Арсенальна - памятник І. Мазепі - гетьманський Воєнно-Микільський "Виноградний" монастир - парк Слави - Вознесенський Дівочий монастир і К. Мокієвський - церква Всіх Святих ... Детальніше→
Мезинська Швейцарія
650 грн
Мезинський національний парк – Рихлівська дача – 800-річний Цар-дуб – Вишеньки – Сосниця – переправа через Десну Детальніше→