Міхельсон Фрідріх. Мовчазний мільйонер

Фрідріх Міхельсон. Мовчазний мільйонер. У кінці 19 – на початку 20 століття у Києві не було успішнішого підприємця в сфері нерухомості, ніж Фрідріх Густавович Міхельсон. Вчасно зрозумівши, що квартирне питання є ключовим для киян, він почав вкладати капітали в будівництво та купівлю житлових будинків і, як показала подальша історія, не прогадав.

Він з’явився в Києві на початку 1870-х років. Типовий німець з провінційного містечка Вейссенштейна, бюргер по натурі, він не знав місцевих традицій і здавалося не мав шансів закріпитись у майбутній українській столиці. Але надзвичайний підприємницький талант дозволив йому отримати звання купця 1-ї гільдії і міцно утвердитись в середовищі київської еліти. Допомогла дружба з думським лікарем, а потім міським головою Василем Проценком та обрання Ф. Міхельсона до складу міської Думи.

В Думі він проявив себе організованим, але безініціативним депутатом. Журналісти неодноразово дорікали йому за те, що жодного разу під час засідань не чули його виступів або реплік. Проте мовчазний мільйонер не переймався. Всю свою енергію він спрямовував у бізнес, який розташовувався переважно в межах сучасного Шевченківського району.

Фрідріх Міхельсон вчасно зрозумів, що найбільші прибутки може дати лише повний цикл операцій з нерухомістю. Основою стало виробництво цегли, яке організував підприємець на Сирці. Тепер кмітливий німець вже не залежав від цін на сировину і міг здійснювати будівництво, спираючись лише на власні сили.

До 1908 р. він побудував або ж придбав у центрі Києва кілька великих садиб, які створили своєрідне місто в місті і принесли Ф. Міхельсону чималі прибутки. На розі Володимирської та Софійської в просторій будівлі Фрідріха Густавовича знайшли притулок ряд магазинів, готель «Женева» та телеграфна станція. В будинку по вул.. Володимирській, 47, крім звичайних мешканців, проживали і працювали такі відомі художники, як Микола Мурашко, Михайло Жук, Григорій Світлицький, Казимир Малевич. Там же розмістилась приватна жіноча гімназія та дитячий садок. На вул.. Тимофіївській (сьогодні Михайла Коцюбинського) в приватній гімназії навчались відомі скульптори Олександр Архипенко, Іван Кавалерідзе, вчений-садовод Володимир Симиренко. З мистецьким світом пов’язав Міхельсона й будинок по вулиці Фундуклеївській (Богдана Хмельницького), 10. Там збирались члени Товариства мистецтва та літератури, драматична школа та жіноча гімназія.

Слід сказати, Фрідріх Густавович у багатьох випадках міг поступитись особистою вигодою заради допомоги ближнім. Зокрема, він допомагав розбудовувати православний Покровський жіночий монастир, хоча сам за віросповіданням був лютеранином.

Мільйонер зі своєю сім’єю проживав по вулиці Пушкінській, 40, а поряд знаходились знамениті Народні бані Міхельсона. Залежно від рівня доходів цей заклад могли відвідати як місцеві багачі, так і незаможні городяни. В банях першого класу відвідувачам надавався окремий номер з мармуровими ваннами, найбільшим шиком вважалась персональна парильня. Дешевий другий клас давав місце в загальному відділенні, а за 7 коп. баню могли відвідувати й бідні кияни.

Коли 18 вересня 1908 р. Фрідріх Міхельсон помер, його капітал вимірювався величезною, як на ті часи, сумою в 2,5 млн. рублів. Оскільки мільйонер мав вісім синів та трьох дочок, його потужний бізнес виявився розділеним. Великий капітал Ф. Міхельсона перестав існувати, але пам’ять про відомого німця ще довгі роки зберігалась в середовищі киян.