Мінько Олег - український Пікассо

 Мінько Олег. Він народився у російськомовній родині в Макіївці, але майже все життя прожив у Львові, й у своїй творчості об’єднав ці дорогі його серцю частини України.

Його називають українським Пікассо. Але насправді він був просто Українцем. Мистецтвознавці визначили особливий стиль його творчості - «слов’янська гілка» європейського експресіонізму.

- Борців, здатних на вчинок, на спротив у суспільстві в усі часи було значно менше. А ще страх... – розповів Олег Мінько в останньому прижиттєвому інтерв’ю. - І, чесно кажучи, я також боявся, але почуття солідарності з Чорноволом переважило. Звісно, я не хотів потрапити до таборів, бо знав, що там люди швидко втрачають здоров’я і зір, а я ж художник! На той момент я ще не виконав свою місію, з якою прийшов на цю землю. Тобто хтось вбачає своє життєве завдання у боротьбі, як Степан Бандера чи Роман Шухевич, але я - не борець, не трибун, і не політик. Я художник -  у мене інша місія...

Справді, я намагався боротися засобами мистецтва... Але мені то далося нелегко. За серію картин на історичну тематику «Козак», «Степом», «Смерть кошового», «Трипілля», «Бандурист» мені інкримінували націоналізм, посилився тиск з боку КДБ, почастішали виклики на «профілактичні бесіди», погрози. За серію абстракцій звинувачували «у сліпому наслідуванні Заходу», негласно заборонили приймати мої картини на виставки. А що таке для художника не мати змоги виставлятись? Чи потрібне ще більше покарання? Та я і далі намагався говорити мовою метафор, символів, езоповою мовою, сподіваючись, що люди мене зрозуміють.

Картина «Безглуздя» уособлює безглузду владу, її антинародні закони, вчинки, на жаль, вона актуальна і зараз. «Наляканий кінь» має на собі не упряж і сідло, а ... ярмо. Це уособлення поневоленого українського народу, якому протягом віків накидають ярмо: то російської імперії, то комуністичне, а вже при незалежній Україні - політико-олігархічне... І хоч мені пощастило не потрапити до таборів, але довелося заплатити за свою позицію майже десятьма роками творчої кризи. Арешт моїх друзів В’ячеслава Чорновола, Ірини та Ігоря Калинців, Івана Світличного, посилення репресій та тиску з боку КДБ, спровокували в мене тяжкий психологічний зрив та страшну творчу кризу, під час якої не міг ні нормально жити, ні малювати...

Для мене незалежність у творчості і свобода - це найголовніше! Якби не складались обставини.

Творчість народного художника Олега Мінька надзвичайно актуальна і сьогодні. Візьмімо хоча б картину «Шакали» і вірш до неї: Прийшов шакал до шакалів/ Навколо одні шакали/ Вибрали собі шакала: «Тобі царювати, Шакале!» /Шакали титул дали шакалові: «Лев».

Автор – Світлана Єременко