Мож

Річка Мож

Притока Сіверського Дінця – річка Мож – одна з найбільших річок Харківської області, що протікають поблизу південних меж Харкова. Її довжина – близько 75 кілометрів. Річка Мож бере початок на водорозділі двох річкових басейнів – Дніпра та Дону.

Цим водорозділом проходив Муравський шлях – основна дорога татарських набігів на південні кордони Російської держави у XIV–XVII століттях.

У вузьку смугу між двома річками – Можем та Коломаком – вільну від лісів і боліт, майже 300 років вривались кримські хани, грабували наші землі, добували «живий» товар. Але не тільки кримські татари знали цю стежку на кордоні російських земель. Ще в часи Київської Русі, а можливо ще й раніше, орди кочівників сунули на землі північних слов'ян через цю безлісу смугу. І залишились між Коломаком та Можем з тих давніх часів залишки споруд, що захищали наші землі від вторгнення ворога. В пам'ять про ці споруди одержали назви місто Валки, що стоять на Можі, селище Перекоп, розташоване саме на водорозділі між ріками Коломак і Мож.

Окрім річки Турушки з боку лівого схилу у Мож впадають ще близько 10 приток. У передмістях Змієва у річку Мож впадає річка Шкандилівка з притоками Студенок, Ботієвка та інші.

На Вилівці та Можі боровся Чехословацький батальйон, а на іншій притоці Можу – Ольшанці, в районі Таранівки, 25 гвардійців під командуванням лейтенанта Петра Широніна вісім днів стримували безперервні атаки ворога. Пізніше їх назвуть українцями панфіловцями і весь взвод буде нагороджений золотими медалями Героїв Радянського Союзу.