Ніжин. Памятник мореплавцю Ю.Лисянському

Ніжин. Пам’ятник мореплавцю Ю. Лисянському

Його ім’я - другого капітана і учасника першого навколосвітнього плавання 1803-1806 років - піддано ганебному забуттю. Наскільки пам’ятають Крузенштерна, настільки мало відомий його супутник, друг і співробітник Юрій Федорович Лисянський.

Юрій Федорович народився 2 серпня 1773 р. у родині ніжинського протоієрея, родом з містечка Лисянки. Походив із давнього козацького роду. Завдяки дворянству батька

закінчив Московський кадетський корпус у Кронштадті. Брав участь у війні з Швецією, служив на Балтійському флоті, вивчав морську справу в Англії.

У 1803-1806 pp. разом з російським мореплавцем І. Крузенштерном здійснював першу російську кругосвітню подорож на кораблях «Нева», де був капітаном, і «Надії». Вони зійшли на берег Острова Пасхи 16-го, а відпливли 21 квітня 1804 року. За 5 днів Лисянський склав детальне описання острова, його населення, клімату, природи і дивовижних статуй, які й до сьогодні роблять острів знаменитим на весь світ.

У 1804 р. «Нева» досягла Аляски, де Ю. Лисянський пробув більше року і заснував Новоархангельський порт. У 1806 р. «Нева» повернулась у Кронштадт.

Під час експедиції було встановлено новий шлях до Камчатки та Аляски; досліджено маловідомі райони Тихого океану; проведено спостереження за течіями, температурою, солоністю і густиною води; зібрано етнографічний матеріал. Разом з І. Крузенштерном, Ю. Лисянський склав навігаційні карти пройденого шляху, вніс уточнення до карт морських течій, відкрив міжпасатну протитечію в Атлантичному і Тихому океанах. Ім'ям Ю. Лисянського названо один з відкритих ним Гавайських островів, півострів на березі Охотського моря, гору на о. Сахалін.

Організатор і начальник експедиції Крузенштерн став видатним флотським вченим і керівником, державним рахунком опублікував 3-томний звіт про експедицію, який з роками було перекладено всіма європейськими мовами. З цієї праці почалась вітчизняна океанологія, а її автора було обрано членом ряду академій. Блискучим підсумком його наукової діяльності став фундаментальний «Атлас південних морів». 15 років Крузенштерн очолював свій рідний Морський кадетський корпус, вдосконаливши навчання і виховання. Крім того, він став натхненником і організатором ряду експедицій, зокрема до Антарктики, одним із засновників Російського географічного товариства. Пішовши у відставку в чині адмірала, останні роки прожив і похований у 1846 р. поблизу Таллінна.

Лисянський же, надзвичайно скромний, за визначенням самого Крузенштерна, був відтіснений на другий план. Найкоштовніший подарунок, у вигляді золотої шпаги, зробила йому команда «Неви», яку він без втрат провів через неймовірні випробування. Від держави ж він отримав чин капітана ІІ рангу, орден Святого Володимира ІІІ ступеня, премію та пожиттєвий пенсіон.

Ще кілька років він командував бойовими кораблями, отже було не до звітів про небачену мандрівку. До того ж, виявилось, що бойовий капітан неграмотний, він пересипав російську мову щиро українськими зворотами, що не підходило для службових паперів. Ображений адміралтейськими чиновниками, заради упорядкування безцінних дорожніх нотаток, Лисянський мусив у 1809 р. подати у відставку, в чині капітана І рангу. Він видав свою працю та невеличкий атлас супровідних карт власним коштом лиш у 1812 р., а потім власноруч переклав англійською і видав у Лондоні у 1814 р. Якість матеріалів понині викликає повагу і подив, а зібрані колекції стали гордістю Російського географічного товариства.

Помер Юрій Лисянський 22 лютого 1837 р. в Санкт-Петербурзі, похований у Олександро-Невскій лаврі.

У Ніжині ще й до сьогодні уцілів будинок протоієрея Федора Лисянського, який він збудував після переїзду з Черкащини. Поряд – пам'ятник його синові-мореплавцю та студентська бібліотека, в якій зберігається атлас Лисянського, подарований капітаном у 1824 році директорові місцевої гімназії. До речі, «Мореплавця Юрія Лисянського» і нині можна зустріти в морі – так називається криголам, збудований у 70-х роках ХХ століття.