Ніжин. Свято-Благовіщенський монастир

Ніжин. Свято-Благовіщенський чоловічий монастир

Брати Яворські збудували у Ніжині чудовий чоловічий Благовіщенський монастир. Народилися Семен та Павло Яворські в Західній Україні, звідки їх батьки, тікаючи від переслідувань з боку католиків, переселилися на дніпровське Лівобережжя. У 26 років Семен - так звали майбутнього патріаршого намісника - закінчив Києво-Могилянську Академію. Згодом він прийняв постриг з ім`ям Стефан у Києво-Печерській Лаврі й став викладачем рідної Могилянки та настоятелем Київського Пустинно-Микільського монастиря.

Славився отець Стефан як відомий проповідник. У 1700 році він входив до складу посольської делегації від Київського митрополита до царя Петра І. Проповіді отця Стефана справили на монарха глибоке враження. Волею самодержця, Яворського зводять у сан митрополита Рязанського. А коли спочив патріарх Адріан, владику Стефана призначили намісником Патріаршого престолу. Відчуваючи опозиційність духовенства щодо реформ у державі, Петро І так і не дозволить обрати нового патріарха. Тому митрополит Стефан обійматиме свою посаду понад 20 років, а в останній рік свого життя стане першим президентом утвореного Петром І Синоду.

Стефан відчував бажання побудувати храм Божий та присвятити його Благовіщеню Діви Марії. Місцем для цього храму митрополит обрав Ніжин, де на той час настоятелем Свято-Миколаївського собору був його брат протоієрей Павло Яворський. Закладини храму відбулися 1702 року. Споруджений храм за проектом московського будівничого Г.І.Устинова з використанням давньоруських традицій.

Через 14 років Благовіщенський собор став видатною в Україні бароковою будівлею та другим, після Свято-Миколаївського собору, великим храмом у Ніжині. Обидві споруди стояли поруч, у самому серці міста.

Головним подарунком обителі митрополит вважав свою особисту багатющу бібліотеку. Архіпастир заповідав, щоб над книгами працювали вчені ченці, які б навчали усіх Слова Божого. Але за дев'ять років після смерті владики Стефана його бібліотеку перевезли до Харківського колегіуму.

За радянських часів влада закрила обитель і використовувала її під склади. Чудовий іконостас собору було знищено, поховання у храмі – пограбовано. У західній стіні собору пробили ворота, через які могли б проїжджати трактори. А навколо храму утворився смітник. Лише 1999 року повернулося у ці стіни чернече життя.