Ольжич-Кандиба Олег

Олегу Ольжичу – вченому-археологу і поету, довелося займатися не розкопками і написанням монографій, а найкращі роки життя присвятити боротьбі за те, щоби знову з’явилась на політичній карті світу незалежна Україна.

Своє імя в науці вчений зробив, досліджуючи трипільську культуру, яку власне називав «культурою галицької мальованої кераміки».

Часом буває так, що коло знайомств батьків певним чином визначає майбутнє їхніх дітей. Його батько, Олександр Кандиба, приятелював з Миколою Біляшівським - дослідником Трипілля, директором Київського художньо-промислового і наукового музею, де зберігались археологічні колекції (хранителем і екскурсоводом археологічного відділу був сам В.Хвойка).

Ще в дитинстві Олег побував не лише в місцях розкопок, а навіть відпочивав на хуторі М. Біляшівського в околицях Канева біля Княжої гори, а це південна межа володінь київських князів. Романтика археології полонила його на все життя.

Чи думав колись Олег Кандиба, що здобуватиме вищу освіту на батьківщині В. Хвойки. Не менш дивним чином перетнулись й долі двох археологів, обидва свого часу спілкувалися і навчилися багато у видатного чеського археолога та історика Любора Нідерле. Мине близько 30 років, і вже Олег слухатиме лекції вченого у Карловому університеті у Празі. Вимушено в 16 років разом з батьками Ольжич виїздить до Праги.

Наступним університетом для Ольжича став Український вільний університет – УВУ, до заснування якого мав його батько.

У 23 роки Олег став наймолодшим доктором археології по темі Трипілля. Готуючись до захисту провів розкопки в західному Поділлі – печері Вертеба і 15 поселеннях. Серед монографій (напівзаборонених, посилання на наукові праці Кандиби в СРСР були заборонені), присвячених трипільській культурі, немає жодної, яка витримала б три видання, до того ж двома мовами. У цьому плані «Шипинці» О.Кандиби – явище унікальне.

У березні 1929 року у Відні на підпільному конгресі було засновано Організацію українських націоналістів (ОУН) під проводом Є. Коновальця. Ольжич не міг стояти осторонь процесів персональної відповідальності за майбутнє України і стає одним із провідних її діячів.

В 30-і роки розквітнув поетичний талант О.Ольжича, який став одним із засновників празької школи в українській поезії 20 ст.

В листі до батька Олег називає поезію і археологію своїми «Музами», а політику – таку собі особу з породи Богів. Наука, поезія та політика тісно переплелися в житті.

У 1936 році Ольжича запрошують на студії до Риму. Саме там відбувається історична зустріч Олега з головою проводу ОУН полковником Є. Коновальцем, який пропонує йому очолити культурну рефентуру ОУН. Центром стала Прага, де була найбільша концентрація українських інтелектуальних кадрів і студентства.

Навколо рефентури утворилось також середовище професорів. Напередодні Другої Світової – культурна рефентура - КР сформована, апарат може самостійно та ефективно працювати. Силами КР велась аналітична робота про українське життя на Заході та в радянській Україні, передавалась до преси та в ефір інформація.  Це заслуга Ольжича.

1938 року Ольжич прибув до Америки. Був затриманий іміграційними службами для перевірки ідентичності. Американські друзі з (Організації державного відродження України) дали свідчення. Тож їхав до США Олег, як політик, а не археолог, з членами ОУН. З часом засновує Український науковий інститут в Америці – Європа вже дихає війною.

Ольжич поспішав. За ініціативи культурної рефентури ОУН у 1939 році було засновано Секцію митців, науковців, очолювану Уласом Самчуком. Була створена комісія державного планування, яка в стислі терміни опрацювала проект Конституції України (автор М.Сціборський), діяльність роботи міністерств. Вичікували періоду для проголошення незалежності Карпатської України, бо приклади утворення нових держав були.

Серед найважливіших подій Ольжича – участь у проголошенні та захисті незалежності Карпатської України, яка входила до Чехословаччини, як автономія. Гітлер чинить тиск на Чехословаччину, а територіальні претензії до Карпатської України  висуває Угорщина і Польща.

На заклик голови проводу ОУН полковника А. Мельника захищати Карпатську Україну прибуло 15 тис. членів ОУН. В умовах розпаду Чехословаччини 14 березня 1939 року голова уряду і президент Августин Волошин оголосив про незалежність Карпатської України. Тоді ж 100-тисячна угорська армія вдерлась в країну. Героїчний захист вояків «Карпатська Січ» держави.

Ольжич арештований в штабі у Хусті, тячівська в’язниця, звільнення як вченого колегами археологами чеськими і угорськими.

ОУН Мельника почало підготовку до збройного німецько-радянського конфлікту. Стратегія – скористатись умовами війни для відновлення незалежності. Центр кадрів ОУН був у Кракові, там же і Ольжич. У 1940 році Ольжич тяжко пережив розкол ОУН, але залишився вірний Мельнику.

Коли у Львові було проголошено акт незалежності 30 червня 1941р. Ольжич був у Кракові, тільки сказав, що німці відкриють карти зараз. Так і сталось.

Через мережу підпільних коридорів, по слідах фронту йшли групи ОУН на схід для впорядкування життя. Головна база під Києвом була у Житомирі. Керує ОУН на східних землях Ольжич. Стратегія –швидке створення українських адміністративних органів. Головою міськради обрано проф. О.Оглобліна. Працювали школи, інститути і т.д. З кін. листопада 1941 р. арешти членів ОУН і рішення йти в глибоку конспірацію.

Нове місце перебування Ольжича –Львів. Він перший заступник голови проводу ОУН Мельника. Оголошення збройної боротьби проти німців разом з УПА «Поліська Січ». Передавались свідчення звірств німців на території України – це не подобалось. В цей важкий час Ольжич хоч на короткий період ставав мандрівником, ходив в гори.

Ольжич уникав арештів,  дотримуючись конспірації, хоч в січні 1944 масові арешти в Європі членів ОУН – у Відні – взяли Мельника. Більшість направлені до Заксенгаузена. Тоді Ольжич бере на себе керівництво проводом. Зустрічається з Шухевичем - керівником ОУН р.- порозуміння почали знаходити не зразу, на заваді став арешт Ольжича 25 травня 1944р.

Багато загадок арешту. Чому зявився на розконспіровану квартиру?

Архівних документів про перебування Кандиби у Заксенгаузені не оприлюднені, бо архіви потрапили до спецслужб СРСР. Єдиним джерелом про героїчну загибель є свідчення очевидців. У камері смертників №14 Ольжич був прикутий до підлоги кайданами. В таборі було багато членів ОУН, але чому так жорстоко катували Ольжича? Про свою безкомпромісну боротьбу гестапо знало. Ще одна причина: відкриття другого фронту в Європі та висадка військ антигітлерівської коаліції на півночі Франції були несподіванкою. Ольжич був в США і міг мати зв’язки з західними яльянтами.

План масового повстання партизанів існував, коли західний десант буде південній Європі та Карпатах. Цього німці і боялись і вибивали інформацію любим способом. Ще й за місяць по смерті Ольжича 10 червня 1944 р. стався замах на Гітлера.

Так загинув герой України – Олег Ольжич-Кандиба. Вічна пам'ять герою України.