Париж. Храм Бориса і Гліба

Париж. Храм Бориса і Гліба. Наприкінці вересня 2013 р. в українському медіа-просторі з’явилася новина про купівлю українською єпархією святого Володимира Української греко-католицької церкви у Парижі храму в Санлісі. Містечко розташоване поряд із абатством Венсена, яке 1060 року заснувала королева Франції Анна Ярославна, воно також відоме тим, що було рідною домівкою для дочки Ярослава Мудрого. З’явилася ідея придбання церкви в містечку, де жила королева Франції Анна Ярославна.

Святиня вже не діє як храм понад століття. Побудований на початку ХVIII століття, він був каплицею при благодійному шпиталі, яким управляв монарший орден. До речі, це була єдина релігійна установа, яку не закрили в місті під час Французької революції. І як такий храм діяв до 1887 року. Від 1887 до 1935 року там був Муніципальний музей мистецтва та археології, потім Музей полювання, з 1983 до 2002 року в храмі містилися муніципальні архіви. Від 2002 року - пустує.

Весь комплекс колишнього шпиталю, включаючи каплицю, 19 січня 1942 року був визнаний історичною пам’яткою. Він побудований на римських катакомбах, та й саме місто Санліс дуже старовинне.

16 листопада вирішили не освячувати храм, лише в ньому помолитися і поблагословити храм на внесення антимінса (слово «антимінс» з грецької означає «те, що замість престолу». Антимінс - це прямокутний плат із зображеннями покладення Христа до гробу, що має невелику зашиту кишеню, куди вкладені частинки святих мощей. - Авт.).

Найстаріша наша будівля поза межами України - це храм Сергія і Вакха в Римі, що став греко-католицькою парафією ще 1630 року. За останні 140 років у діаспорі розвивалися різні установи та інститути.

Перші відзначення Голодомору відбувалися також у діаспорі. Перший пам’ятник жертвам Голодомору постав у Едмонтоні. Із зрозумілих причин до кінця 1980-х років в Україні про Голодомор не можна було публічно згадувати, навіть тим, хто пережив Голодомор і втратив своїх близьких і рідних. Молитви пам’яті Голодомору в Соборі Паризької Богоматері відбуваються з 2003 року. Ця молитва дуже символічна: Париж є центром Європи, а Нотр-Дам - це серце Парижа. У самому серці Європи ми молимося і спільно з представниками багатьох народів осмислюємо трагедію нашого народу, дивлячись із надією в майбутнє.

Звістка про придбання церкви в Санлісі блискавично розійшлася по всіх континентах. Українська фізична присутність у Франції ніколи не була особливо потужною. Якщо в Італії 600 - 700 тисяч українців, в Іспанії - 200 тисяч, у Португалії - понад 100 тисяч, у Польщі - близько півмільйона, в Лондоні - 50 тисяч, то у всій Франції нараховують 30 - 40 тисяч українців.

Автор – Юліана Лавриш