Печерне місо "Ескі-Кермен"

Печерне місто Ескі -Кермен. Ескі -Кермен - середньовічне місто-фортеця в південно-західній частині півострова Крим, в 14 км на південь від міста Бахчисарай і в 5 км на північний захід від руїн середньовічного міста Мангуп-Кале. Ескі Кермен - один із наймальовничіших печерних міст. Він розташований в південно-західній області гористої області Крима, в 6 км на південь від села Червоний Мак, на плато гори, що тягнеться вперед між північною і південною частиною гори. Це плато 1040 метрів завдовжки і шириною до 170 м. У його північних і східних схилах знаходяться круті прірви.
Ескі Кермен - стародавнє городище і перекладається ця назва як «Стара Фортеця». Археологами було встановлено, що ця фортеця закладена в VI столітті, імовірно за наказом візантійського імператора Юстиніана. Юстиніан для зміцнення своєї імперії в Криму схилив  аланів і готів, які в III столітті від Р.Х. були грізними завойовниками, проте через три сотні років вони вже не були такими грізними і забувши рідну мову, щиро вважали що вони греки. Першими будівлями імперії Юстиніана було зведення Алустона, Горзувіта і "довгих стін" - біля Південного берега Криму, які мають кращий доступ для кораблів імперії, але мали уразливість. Дані споруди лягли в енциклопедію з будівництва тих часів і називалися трактатом "Про споруди". Кінець правління Юстиніана, це приблизно 550 роках, Юстиніан зайнявся завданнями іншого типу, а саме захист підступів до Херсонесу. Для цього візантійські інженери за наказом імператора розробили плани фортець Ескі-Кермен, Мангуп і Чуфут-Кале, вони були споруджені і там поселили аланів і готів. Однак ці дані не потрапили в трактат "Про споруди", а інших трактатів не писалося, і відомості про ці події визначила тільки археологія.
Дорога, що веде в місто. Дорога, яка веде до головних міських воріт, була споруджена на м'яко скошеній південній стороні гори. Розташований біля головних міських воріт південний захисний комплекс був особливо укріплений, північний патрульний комплекс був влаштований на протилежній стороні плато, і каземати і осередки для охоронців були побудовані уздовж краю вище прірви, щоб керувати підходами до фортеці.
Перші мешканці та будівельники фортеці. Готи були християнами, таким чином вони будували церкви і наземну базиліку одночасно з фортецею. У VIII столітті, фортеця була зайнята хозарами, які ймовірно знищували систему захисту фортеці. В період  X до XII сторіччя Ескі- Керман був маленьким містом з прямокутними житловими приміщеннями та наземної церквою. Базиліка була встановлена ??в VI столітті і зруйнувалася, разом з цілим містом, в кінці XIV століття, під набігом монгольського хана Едігея проти Криму. Руїни пізньосередньовічної фортеці Куз-Rekt, які існували в XIV і XV століттях, збережені на північний захід Ескі-Кермана, на важкодоступному плато протилежного боку каньйону. Мальовничі руїни сторожки, маленької каплиці з одного апсидою, гірських могил, і слідів будівель все ще невідомої мети займають територію цього укріплення.

Справжнє ж первинне ім'я міста і донині достеменно невідомо. Місто було залишене жителями до кінця XIV століття н.е. Є лише свідчення мандрівників XVII століття, які вказують, що жили неподалік татари, які називали на горі руїни «старою фортецею» - Ескі-Кермен. За однією з версій вважається, що Ескі-Кермен міг бути «Доріс» - столицею готської держави Дорі (назва походить від більш давнього «Тауро», або «Таврія»). Хоча більшість дослідників схиляється до того, що «Дорісом» був, все ж, сусідній Мангуп. На користь їх думки говорить факт, що в Мангупі в VI столітті н.е. була зведена велика базиліка, що, швидше за все, означає, що в місті знаходився центр Готської Єпархії. Правда, в Ескі-Кермені теж була побудована базиліка, і теж в VI столітті н.е. І практично не поступається тій, що була в Мангупі. Деякі вважають, що лише після розорення Ескі- Кермена в XIII столітті н.е., Мангуп став столицею готів. Так що, чисто теоретично Ескі-Кермен міг би бути тим самим Доросом - давньою столицею землі Дорі. Крім того, є думка, що місто могло бути згадуваним в хроніках містом Кут. На користь цієї гіпотези говорить назва татарського поселення «Куттелей», що існував біля Ескі-Кермена аж до XIX століття н.е.