Вход
kolokray.tour@gmail.com
kolokray@ukr.net
(050) 33 44 900
(067) 240 32 09
(067) 323 55 77
  • Екскурсії по Києву
  • Тури по Україні
      • Середнє Подніпров’я
      • Поділля
      • Сіверщина
      • Полтавщина
      • Запорізький край
      • Волинь
      • Галичина
      • Закарпаття
      • Буковина
      • Причорноморя
      • Крим
      • Слобожанщина
  • Активний туризм
  • Тури за кордон
  • Визначні місця

Пронський Олександр - Мурований Стовп

Пронський Олександр – шляхтич, київський воєвода, похований у Берестечку в «Мурованому Стовпі». Хто ж такий був князь Пронський, і чому на його могилі було споруджено настільки величний монумент у вигляді піраміди? Відповідь на це запитання спробуємо знайти у низці історичних документів та свідчень.

Отож, у 1544 році Федора Богушівна Боговитіна вийшла заміж за київського воєводу Фрідріха Глібовича Пронського і як придане внесла Берестечко в дім південно-руських князів Пронських, які походили з дому Святого Володимира. Фрідріх (Семен) Пронський був житомирським старостою (1538-1539 р.), брацлавським і вінницьким старостою (1540-1541 p.), київським воєводою (1544-1555 p.), чорнобильським державцем (1549-1555 p.). Був батьком чотирьох дітей: Єжи, Олександра(народився близько 1550 року), Марухни (Марухи) і Галшки. Оскільки Єжи Пронський та Маруха Пронська померли ще дітьми.  Першим з Пронських перейшов у католицьку віру і отримав значні володіння на Україні. Після смерті у 1555 році Фрідріха Пронського, місто знову перейшло у власність його дружини Федори і уже тепер єдиного сина Олександра Фрідріховича Пронського, стольника Великого князя Литовського (1576— 1588 p.), луцького старости (1580-1591 р.), троцького каштеляна (1591-1595 p.). Сестра Олександра Гальшка Пронська померла близько 1581 р. Вона була дружиною Яна Зборовського.

У 1595 році князь Олександр Пронський, староста луцький, був у Римі, відрікся від православної віри і став католиком. Та додому повернувся вже кальвіністом і віддав новим своїм одновірцям-кальвіністам католицький костел у Берестечку. 1596 році князь помирає, залишивши після себе двох синів Юлія (помер 1613 р.) та Олександра-Октавіана (помер після 1638 p.). Дружина Олександра Фрідріховича Пронського Федора Романівна, уроджена княжна Сангушко, вийшла заміж вдруге за одновірця покійного чоловіка, Андрія Лещинського, воєводу Брест-Куявського. З тих пір Берестечко стало належати Лещинським. Граф Андрій Лещинський до фанатизму був відданий кальвінізму і продовжив справу князя Пронського.

Лещинський намагається поширити кальвінізм в Україні. Суть цієї віри, яка зародилася внаслідок реформації в XVI ст. в Женеві і поширилася по всій Західній Європі, зводилася до ідеї мирного аскетизму і вшанування душі. Граф запрошує західно-європейських вчених-кальвіністів до Берестечка, закладає тут школу, бібліотеку. На час його смерті, 1606 p., Берестечко стало одним з найбільших осередків соцініанства – найбільш раціоналістичного напрямку в реформації. Соцініанська школа в Берестечку мала значний контингент учнів з дітей шляхти і міщан. Тут викладалося богослов’я, латинська і грецька мови, поезія, риторика, філософія, математика та інші науки. Основне завдання випускників – сіяти зерна реформації в Україні. У місті тоді, опріч школи, був великий соцініанський будинок, так званий “Збір”. В архівних документах соцініанська громада згадується за 1643 рік. У першій половині XVII ст. Берестечко  стало головним збірним пунктом соцініанства на Волині. Близько 1644 р. тут жив внук Фауста Социни (засновника вчення) Андрій Вишуватий, знаменитий письменник і громадський діяч. Тут була соцініанська молільня – божиця, куди віруючі збиралися на моління і вислуховування повчань (це приміщення в руїнах існувало аж до 1889 p.).

Католицька церква несамовито боролася з соцініанами. У 1644 р. Люблінський трибунал видав постанову про закриття шкіл на Волині. У 40-х роках XVII ст. за релігійними мотивами до судо­вої відповідальності притягнули чимало волинських соцініан. Події національно-визвольної війни 1648-1654 р. налякали магнатів, шляхту та католицький клір. Вони почали чинити великий тиск на короля, діяльність соцініан видавалася ворожою королів­ству і жорстоко переслідувалася не лише єзуїтами, але й коро­лівською владою.

10 червня 1658 року сейм Речі Посполитої під тиском католицьких делегатів прийняв постанову про вигнання соцініан з України. 10 липня було проголошене останнім днем їхнього перебування в межах держави. Тому значна частина людей (в тому числі і з Берестечка) емігрувала до Семиграддя в місто Колошвар (зараз місто Клуж в Румунії).

Про перебування соцініанів в Берестечку залишилася пам’ятка – обеліск на могилі князя Олександра Пронського, жителі його називають “Мурований стовп

Деякий час Пронські володіли Хорошками (Володарськ-Волинський) і навколишніми селами. Тоді ж була добудована фортеця, на місці попередньої – давньоруської. По  смерті О.Пронського 1595 року його поховано в Берестечку в Мурованому стовпі.  Хорошки переходять до дружини Федори, уродженої Сангушко та сина Олександра. Центром соцініанства стає Черняхів з родиною Немиричів. 

Побачити це визначне місце Ви зможете на наступних екскурсіях:
Волинський Урал. Золоте Полісся. Кварцевий кар'єр
580 грн
Коростишів: костел Олізарів - парк скульптур екологічна стежка - Хорошків музей самоцвітів - кварцевий кар'єр - Рижани музей поліського рушника Детальніше→