Сагайдачний Петро-Конашевич

Петро Конашевич Сагайдачний. Гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман війська Запорізького. Організатор піших походів українського козацтва проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Меценат православних шкіл.

Народився приблизно 1570 року в селі Кульчиці, Самбірського району Львівської області у шляхетській православній родині. Сагайдачний вів свій рід із дрібної шляхти Попелів-Конашевичів. Навчався в Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики». Острозька школа була першою і найкращою на Україні греко-слов'янської православної школою вищого рівня. Курс навчання складався із знаменитих «семи вільних наук» Ренесансу - граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики й астрономії. Серед викладацького складу сяяли Мелетій Смотрицький, Кирило Лукаріс (пізніше став константинопольським патріархом) та інші. Зі стін цього навчального закладу вийшла плеяда визначних культурно-освітніх та суспільно-політичних діячів, що збагатили різні сфери духовного життя українського народу. Навколо школи утворився гурток вчених, в який входили Мелетій Смотрицький, Василь Суразький, Тимофій Михайлович, брати Наливайко та Іван Федоров. У цій школі Сагайдачний не тільки здобув високу на той час освіту, але і сформувалося його прогресивний, гуманістичний, патріотичний світогляд.

Після навчання вчителював у Києві в родині судді Яна Аксака, був одружений на київській графині Анастасії Повчевській.

Людина нестримної кипучої енергії, патріот своєї землі, він пішов на Запорізьку Січ, де з 1606 року став Гетьманом. Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на «чайках» - швидких човнах.

Запорізьке військо під його проводом увійшло в новий період розвитку. Він провів основну реформу війська: партизанські ватаги перетворив у регулярне військо, в якому усунув своєвільні елементи, завів сувору дисципліну. Брав участь у походах на Молдавію і Лівонію, штурмом брав Кафу, Трапезунд і Варну, наводячи страх на самого султана.

У Хотинській війні 1621 року Сагайдачний очолив 40-тисячне козацьке військо, яке разом з польським і литовським військами завдало поразки турецько-татарському війську, захистивши Україну, Польщу і Європу від поневолення.

Він був поранений отруєною стрілою в руку під Хотином, а помер в Києві, де і похований на території Киево-Братського монастиря 20 квітня 1622 року. Перед смертю він заповів своє майно на освітні, благочинні і релігійні цілі, зокрема Київському Братству і Львівській братській школі.