Сатанів. Свято-Троїцький монастир

Сатанів. Свято-Троїцький монастир. Свято-Троїцький монастир височить на крутогорі, внизу тече Збруч, а з ним - історія монастиря. Історія благочестивих самітників-анахоретів, які подалі від мирського шуму пізнавали істину, промовляючи молитву «Про мир усього миру». Але у ньому ще й «творилися» єзуїтські справи! Усе залежало від часу, та хто довкола владарював.

Арсеній Сатановський - вчений-інок, що видав у Москві слов’яно-латинський лексикон і переклав з грецької мови багато книжок, сидів не раз, мабуть, біля відчиненого вікна Свято-Троїцького монастиря з пером і водночас вдихав лісовий трунок, вслухаючись, на хвильку відірвавшись від роботи, як внизу під крутогором хлюпоче Збруч і витьохкує соловей. А переклав Арсеній, зокрема: «Град царський - Константинополь», «Житіє святих», «Великомучениця Катерина», «Молитва до Богородиці» та ін. Де ці переклади?..

Монастир з’явився у часи Батиєвої навали. Його першими мешканцями стали печерські монахи, котрі втекли з розореного Києва. Як і годиться всякому поважаючому себе монастирю, спочатку він був печерним. Печера ця збереглася й досі. На відміну від лаврських (копаних) печер, сатанівські природні, лише ледь-ледь підправлені людською рукою.

Під головним корпусом теж чималі підземелля. Цілий лабіринт переходів, таємничі зали та каземати. За народними переказах ці підземелля були набагато більшими, але під час повстання під керівництвом полковника Шпака, що спалахнуло на Поділлі в 1703 році, поляки перетворили монастир на катівню. Багато козаків тут було замуровано живцем. Пізніше проходи в ту частину були засипані землею і де вони - наразі ніхто не знає.

Але козаки були не єдиними жертвами цього місця. З 1707 по 1799 роки обитель належала уніатському чернечому ордену св. Василя. Наприкінці XVIII століття з’їзд представників ордену вибрав Сатанівський монастир місцем для довічного ув’язнення ченців, засуджених церковним судом до поховання живцем.

З метою «технічної підготовки» в 1775-1777 роках навіть була проведена спеціальна реконструкція.

Першим і останнім з похованих живцем був такий собі Филимон Вітошинський. Засудженого спочатку відспівати як небіжчика, а потім замурували. Їжу йому подавали через спеціальне віконце... Подейкують, що примара Вітошинського й досі блукає по напівзруйнованих коридорах...

Час не пошкодував монастиря. Першими тут «приклали руку» австро-угорські війська, які 4 серпня 1914 року піддали його жорстокому артобстрілу. Але довершили руйнацію комуністи. Спочатку вони двічі закривали монастир. Але цього їм виявилося мало. У 60-х роках монастир перетворили на ...каменярню.

Було розібрано фортечні (товщиною понад 2 метри!) мури, що оперізували монастир, знято другий, та частково зруйновано перший поверх центрального корпусу, зруйновано верхні яруси та дуже красивий барочний портал брамної вежі. Видобуте каміння пішло на будівництво ...корівників.

Сьогодні ченців в монастирі немає, господарює лишень 42-х річний священик отець Володимир.