Сатанів. Замок

Сатанів. Чи від вигуку римського полководця Тонилія: «Satto» (зупинися) - не знаю, але ти, Сатанове, був величним містом, яке не раз грабували і спалювали, нищили твоїх мешканців, і тому увійшов у сучасну цивілізацію не таким, як у свої ліпші часи. Тебе нищили турки, татари, поляки, росіяни і... свої... Соромно про це казати - але воно так було.

Отож, хани, королі, імператори, гетьмани, вожді змішалися у цьому незвичному містечку, і більшість із них приходила зі злом. Такі вони, лише фрагменти історії Сатанова, історії захопливої і повчальної. І мені шкода, що місто, отримавши колись магдебурзьке право, нині - провінція, яку залишили без заслуженої уваги.

Перша згадка про Сатанів в історичних документах датується 1404 роком, коли польський король Владислав ІІ (Ягайло) подарував його разом з навколишніми селами шляхтичу Петру Шафранцю. В 1443 році Сатанів набув статус містечка, а за рік - в 1444-му - отримав Магдебурське право.

Свого часу сатанівські укріплення мало чим поступалися кам'янецьким. Але 1831 городяни активно підтримали Польське повстання. Після облоги та кривавого штурму царські війська захопили місто, а щоб мешканцям "впрєдь нє павадно било бунтовать" вали, що оперізували Сатанів, зрили. Мури та оборонні вежі розібрали.

Лише головну браму, колишній гордий символ незалежності та вольності міста, карателі залишили неушкодженою. Мабуть, аби покепкувати над городянами. Бо яка користь з неприступної могутньої брами, коли довкола немає мурів?

Крім Сатанова, в Україні лише лічені населені пункти зберегли свої прадавні міські ворота. Навіть столичний Київ може похвалитися хіба що реконструкцією Золотих воріт та макетом Лядської брами.

У 1965 році при бурінні розвідувальної свердловини геологи натрапили на величезне родовище мінералки, що за своїми показниками навіть перевищувала знамениту трускавецьку "Нафтусю".

Пізніше поряд побудували навіть декілька санаторіїв, хоч величезні запаси води, помножені на чисте повітря, майже незайману природу і велику кількість визначних історичних пам'яток дають можливість створити курорт світового рівня.

«Ото коли турки увірвалися наше місто, - розповів місцевий мельник Юрій Кошалко історію назви Сатанів, - то дуже здивувалися. Жителів у ньому вони зовсім не знайшли. Нікого! От вони й подумали, що їх Сатана забрав. Насправді всі жителі втікли через підземні ходи. У нас їх багато. Є даже такі, що возом проїхати можна. Є даже підземелля у три етажі. Сам бачив! Пацаном з друзями лазили у підземний хід монастиря. Довго йшли... Так в одному місці чутно, як над головами Збруч тече! А раніше ходи були до самого Кам'янця-Подільського і даже Хотинської крєпості..."