Серебрякова Зінаїда - музичний живопис

Зінаїда Серебрякова. Зінаїда Серебрякова - одна з перших визнаних у світі жінок-художниць. Вона народилася в селі Нескучному, жила в Харкові у 1919-1920 роках. Дивовижно, що більше 200 років у двох великих родах Бенуа та Лансере, які об’єдналися в Серебряковій, майже всі були пов’язані з мистецтвом (представники цих родів були архітекторами, художниками, скульпторами, мистецтвознавцями).

На знаменитій «серебряковській» терасі, зображеній художницею у двох роботах 1919 року «На терасі в Харкові», «Картковий будиночок», в будинку по вулиці Червонооктябрьська, 25, звучала скрипка. Це було символічно і в дусі Серебрякової - тому що у неї була музична родина і музичний живопис. У своїх листах вона постійно згадує про домашні концерти й музичні вечори.

В селі Нескучне до революції знаходився маєток Лансере-Серебрякової, могила батька Серебрякової, скульптора Євгена Лансере, 165-ліття якого відзначали в Харкові влітку 2013 року.

Серебрякова 1919 року залишилася вдовою з чотирма дітьми на руках, і їй допомагали селяни Нескучного, які дуже її любили. У важкі роки після революції селяни привозили художниці до Харкова дрова й продукти.

Восени 1924 Серебрякова виїжджає в Париж, отримавши замовлення на велике декоративне панно. Вона збиралася повернутися до Росії, де залишилися її мати і діти. Однак повернутися їй не вдалося, і вона виявляється відірваною від Батьківщини і дітей (двох молодших дітей, однак, їй вдалося незабаром повернути). Всі ті невеликі гроші, які їй вдається заробити, вона відправляє назад до Росії. Проживає вона в цей час за нансінівському паспорту і лише в 1947 отримує французьке громадянство.

Зінаїда багато подорожує. У 1928 і 1930 їде в Африку, відвідує Марокко. Природа Африки вражає її, вона малює Атлаські гори, арабських жінок, африканців в яскравих тюрбанах. Вона також малює цикл картин, присвячений рибалкам Бретані.

У часи хрущовської відлиги влада СРСР дозволяє контактувати з Серебряковою. У 1960 р., після 36 років розлуки, її відвідує дочка Тетяна (Тата), що стала театральним художником у МХАТі. У 1966 році великі виставки робіт Серебрякової були показані в Москві, Ленінграді та Києві. Раптово вона стає популярною в Росії, її альбоми друкуються мільйонними тиражами, а картини порівнюють з Боттічеллі і Ренуаром.

19 вересня 1967 року Зінаїда Серебрякова померла в Парижі у віці 82 років. Похована на цвинтарі Сент-Женев’єв-де-Буа.

Автор – Олена Соколинська