Святий Дмитро

Святий Дмитро. Дмитро замикає землю і передає право господарювання зимі, забираючи ключі, доки за ними не приїде верхи на білому коні весняний Юрій (6 травня).

Зі свята великомученика Дмитра завершується пора сватань, бо на підготовку весілля залишається небагато часу – лише до Пилипівського посту (28 листопада). Це посприяло розповсюдженню жартівливих прислів’їв: «До Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитрі – хоч за старця, аби не остаться».

Суботу ж перед Дмитром називають «дідовою». Цього дня родина поминає пращурів за обідом, що складається з трьох, семи, дев’яти або дванадцяти страв, і обов’язково на столі є калун – каша з цільних злаків, заправлена розведеним медом. Усі страви парують, бо саме парою пригощаються душі померлих. На ніч стіл не прибирають, а на покутті ставлять миску з водою та тарілку з їжею, кладуть рушник, щоб «діди помилися й пообідали». Наступного дня справляють ранішній обід – «баби», де причащаються залишками вечері. Потім господиня проводжає до воріт «дідів» зі словами-сподіваннями побачитись навесні, а залишки їжі віддає птахам.

Відзначають свято Дмитра – 8 листопада. Цього дня вшановують пам’ять тих, хто загинув, захищаючи батьківщину.