Тростянецький дендрологічний парк є одним з кращих ландшафтних парків в Україні. Знаходиться в селі Тростянець Ічнянського району Чернігівської області, на річці Тростянка. Розташований на території 204,7 га.
У минулому територія парку була степовою рівниною, перетнута ярами і балками, що примикали до болотистої долини, якою протікала р. Тростянка. Найближчі ліси знаходилися в 6-10 км., а на території сучасного парку ріс дубовий гай (300 дубів віком 250 років, частина з яких збереглася до сьогоднішніх днів). Засновником дендропарку є предок останнього українського гетьмана Павла Скоропадського - Іван Скоропадський. Будинок і служби маєтку споруджені в 1833 році, створення парку почалося через рік. Перші дерева були посаджені в 1834 році в балці Боговщина. Головним елементом паркового комплексу є чотири ставки: Великий, Куциха, Лебединий і Безіменний (нині Комсомольський). До кінця 30-х рр. на польових землях вже росло багато берези, липи, клену, дуба і хвойних. На початку 40-х рр. в парку з'являються дерева з Петергофського, Ризького, Ниікітінського ботанічних садів, з саду В. Каразіна під Харковом. У 50-х рр. садівники з Петергофа розробили план парка. Доріжки, прокладені по всій території парка, підводили до найкрасивіших і оригінальніших місць. Найбільше розширення парку випало на 60-і рр. XIX століття.
Впродовж 1866-1879 років було насипано Дідову, Ротонду, Сторожову, Волохату гори. Долини між ними були засаджені хвойними, переважно ялівцем. Роботи зі створення Швейцарії тривали більше 30 років, до смерті Скоропадського. І. Скоропадський помер 23 лютого 1887 р. На горбі, насипаному Скоропадським біля Першотравневої поляни, поставили мармуровий пам'ятник, замовлений Іваном Михайловичем за декілька років до смерті. Пам'ятник є стелою на якій висічені слова: «Любезный прохожій! Садъ, въ котором ты гуляешь, посажденъ мною; он служилъ мнъ утъшеніемъ въ моей жизни. Если ты заметишь безпорядокъ, ведущій къ уничтоженію его, то скажи объ зтомъ хозяину сада: ты сдълашь доброе дъло». Після смерті господаря (1863) маєток успадкував Павло Скоропадський, тут пройшло його дитинство.
З приходом радянської влади парк знаходився у веденні місцевого радгоспу, в 1940 році був реорганізований в дендрологічний заповідник, а в 1951-му став структурною одиницею Центрального ботанічного саду Академії наук.
Зовні парк - це лісовий масив у монотонній долини, а в центрі - це оригінальний гірський ландшафт з крупними горбами і озерами, які за задумом Скоропадського повинні були нагадувати Альпи. Флора парку дуже багата - тут велика кількість хвойних і листяних рослин. Поряд з аборигенними видами рослин в парку зростають представники флори Північної Америки, Далекого Сходу, Китаю, Японії, гірських районів Криму і Кавказу. У складі дендрофлори парку налічується 783 види і форми деревно-чагарникових порід. У парку влаштовані невеликі ставки, на одному з них живуть лебеді. Доріжки в парку прокладені таким чином, що за кожним поворотом, або горбом відкривається якась нова панорама, яка не повторюється з вже побаченими пейзажами.