Українські предки Достоєвського

Українські предки Достоєвського. Чи не найбільш відомим російськомовним письменником в світі є Федір Достоєвський. Його твори традиційно включаються в навчальні програми, причому не тільки вузівські та філологічні. У той же час в Росії Достоєвський стоїть далеко не на першому місці серед письменників. Це можна зрозуміти. Письменник часто говорив неприємні для росіян речі, показуючи темні сторони «російської душі». Причиною цього були українські корені письменника.

Був це - Ф. Достоєвський. Його ідеї в зародку зустрічаємо вже у Гоголя. Це, з одного боку, віра в рятівну роль краси в світі, з іншого - намір викрити життя без світла, занурити душу в темні безодні зла і тим самим змусити її здригнутися й захотіти знову світла... Цей метод дуже часто вживав Достоєвський.

Народився він у Москві, жив переважно в Росії, формувався під впливом російської культури. Однак його коріння по лінії батька - з України.

Відомо, що предки Достоєвського тривалий час жили на Волині. Далекий предок письменника, Данило, в 1506 р. отримав у володіння село Достоєво на просторах Пінщини. Від назви цього села і пішла назва роду Достоєвських. В даний час воно перебуває у складі Іванівського району Брестської області Республіки Білорусь. Однак це не білоруська, а українська етнічна територія. Саме Достоєво знаходиться недалеко від кордону України та Білорусі. У ньому зараз організований музей Достоєвського, також у цьому селі є пам’ятник письменнику.

Однак насправді предки Достоєвського проживали не стільки в Достоєво, скільки на Волині, а точніше - на Ковельщині. Саме тут у 70-х рр. XVI ст. проживав якийсь Феодор Достоєвський, який служив у князя Андрія Курбського. Близько 1664 року в селі Секунь (поблизу Ковеля) згадується ще один Достоєвський. У 1775 р. Достоєвські продали свої маєтки на Ковельщині. Тоді прадід Федора Достоєвського, Григорій Гомерович, перебрався в Янушпіль, де став греко-католицьким (уніатським) священиком. Два його сини теж стали священиками. Один з них, Андрій, дід письменника, служив у селі Війтівцях на Поділлі в 1782-1820 рр. Йому довелося перейти з уніатства в православ’я. Його син Лев також служив в Війтівцях священиком. Інший син, Михайло, батько письменника, теж готувався до священицької кар’єри. Він навчався в Подільській семінарії в Шаргороді. Але звідти його, як одного з кращих учнів, відправили вчитися в Медико-хірургічну академію в Москву, де він і осів.

Хтось із предків письменника, можливо, це був його дід Андрій, займався складанням духовних віршів. Про це свідчить відомий збірник «Богогласник», виданий в 1790 р. у друкарні Почаївського монастиря, який на той час залишався уніатським. Зазначене видання є унікальною пам’яткою української культури. Він став своєрідним підсумком більш ніж двохсотрічної традиції створення духовних пісень в Україні.

Можливо, предок Федора Достоєвського, був автором й інших духовних віршів «Богогласника». Адже чимало творів подібного типу не підписані. Але як би не було, можемо констатувати, що в сім’ї Достоєвських були сильні українські релігійні традиції, а предки письменника не цуралися літературної праці. Чи не звідси його інтерес до літератури, а також зверненню до релігійної проблематики, яка особливо давала про себе знати в пізній період творчості Достоєвського.

Автор - Петро Кралюк