Великі Сорочинці. Спасо-Преображенська церква

Великі Сорочинці.  Спасо-Преображенська церква

Спасо-Преображенська церква - один із найкращих зразків церковної архітектури Лівобережної України початку XVIII століття. Час спорудження першої, дерев'яної, на честь Преображення Господнього церкви у сотенному містечку Сорочинці невідомий. Вірогідно, що це була одна з найдавніших церков містечка. Знаходилась вона у межах містечкових фортечних укріплень і, ймовірно, була збудована у другій половині XVII століття за участі Миргородського полковника Павла Апостола. Документально свідчить про існування церкви у I-й чверті XVIII століття компут Миргородського полку 1723 року, що згадує настоятеля храму отця Максима Варлаамовича, пресвітера Свято-Спаського, школу і шпиталь при церкві та церковний шинок. Дерев'яна церква існувала до 1734, коли була розібрана у зв'язку із закінченням будівництва та освяченням нової мурованої церкви.

Спорудження мурованого храму розпочалося 1723 і було викликане бажанням гетьмана Данила Апостола облаштувати свою Сорочинську резиденцію, яка виконувала роль неофіційної столиці гетьманської України. За деякими свідченнями будував храм відомий архітектор Степан Ковнір. Каменярі були з Полтави і Опішні. Допоміжні роботи виконували місцеві козаки. 1734 року будівельні роботи завершилися. У церемонії освячення брав участь фундатор — гетьман Лівобережної України Данило Апостол з 10-ти тисячним почтом козаків. Збудована у стилі українського бароко церква спочатку була дев'ятидільною, хрещатою у плані спорудою. Первісно церква мала дев'ять бань. Після пожежі 1800, коли церкву вразила блискавка, чотири менші бані були зняті і нині церква має лише п'ять бань. У 1867 поряд із храмом збудували дерев'яну дзвінницю. У 1895 церква мала три вівтарі: головний на честь Преображення Господнього, другий — Святої Трійці, третій — Покрови Пресвятої Богородиці.

22 березня (3 квітня) 1809 у Спасо-Преображенській церкві був охрещений Микола Гоголь. Хрещеним батьком був полковник М. М. Трохимовський, син лікаря М. Я. Трохимовського, що приймав пологи у матері Гоголя.

Церква відома як усипальня родини Апостолів. 5 лютого 1734 київським митрополитом Рафаїлом (Заборовським) у склепі було поховано Гетьмана Данила Апостола. Там же знаходились прах гетьманової дружини Уляни, його сина - Миргородського полковника Павла Апостола, дочок, фельдмаршала П. Лассі

Церква відзначається багатством декоративного оформлення фасадів у стилі українського бароко. Центральна дільниця храму увінчана багатозаломною банею на 12-гранному світловому барабані. В інтер'єрі панує унікальний дерев'яний 5-ярусний різьблений іконостас, утворений трьома іконостасами, які містили первісно 130 ікон, 12 з яких не збереглися, а на 18-ти живопис обсипався разом з левкасом (розміри іконостасу: ширина - 22 м, висота - 18 м). На стіні бабинця — герб гетьмана Данила Апостола.

1937 року дерев'яна дзвінниця була розібрана, а церква закрита. Богослужіння було відновлено у грудні 1941 року, під час німецької окупації. 1960 року влада знову зняла з реєстрації релігійну громаду. 1963 року храм був включений до списку пам'яток архітектури УРСР, а 1964 року почались рятувальні та реставраційні роботи. Роботи велися до 1988 року. Лише 1992 храм знову був повернений релігійній громаді. 1996 року нащадки Гетьмана Данила Апостола, що проживають нині у Франції, подарували 7 мідних дзвонів. Того ж року було збудовано 15-метрову дзвінницю