Володимир Мономах - європейський вибір

Володимир Мономах. Володимир Мономах, як і Київська Русь, грав важливу роль у європейській політиці свого часу, перебуваючи в епіцентрі зіткнень провідних протидіючих сил Європи (Візантії, Германської імперії і папського престолу), які сформували траєкторію розвитку континенту на багато століть. Це призвело зрештою до утворення європейського об’єднання держав - Європейського Союзу.

Згадуючи про європейський вибір Володимира Мономаха, ми маємо на увазі не вибір між pax Romana і pax Bizantium, а вибір між шляхами розвитку всього Західного Світу як такого. Саме до цього світу належав Мономах попри своє візантійське коріння. В молоді роки, коли формувалася картина світу Мономаха, він був шурином Німецького імператора, чоловіком англо-саксонської принцеси, двоюрідним братом королів Франції й Угорщини. Це і було його цивілізаційне і культурне поле, його світ, у якому він прекрасно розумівся і побудові якого сприяв за змогою.

Перша дружина була англо-саксонською принцесою. Походження другої невідоме. Можливо, вона була донькою якогось печенізького хана.

Від першого шлюбу пішла волинська гілка, що йде від Мстислава Великого до Данила Галицького, а за деякими версіями і до князів Острозьких. Від другого шлюбу - гілка Суздальська, що йде від Юрія Долгорукого до перших московських князів. Перша гілка в подальші століття зазвичай орієнтувалася на Захід, друга - на Схід.

На теренах першої гілки наприкінці ХХ ст. утворилася держава, що прагла відновити узи, які пов’язували її з європейською сім’єю народів, на теренах іншої - євразійська імперія.

Маленька флуктуація в родинних стосунках київського князя розвела з часом траєкторії розвитку Північно-Східного і Південно-Західного доменів Київської Русі у напрямку до різних Всесвітів. Дослідження часів Мономаха і рішень, які були тоді ухвалені, виявляється дуже актуальним саме сьогодні, коли ми знову стоїмо перед новою розвилкою історії.

Як відомо, у Мономаха кров войовничих вікінгів змішалася з кров’ю багатьох поколінь Візантійських імператорів Македонської династії. Цей своєрідний плавильний династичний казан дав людину, яка поєднала в собі раціоналізм Заходу і містицизм Сходу. Йому доводилося, так само як його прадідові святому князеві Володимиру, шукати рівновагу між двома цими світами. Перебуваючи в епіцентрі запеклої сутички за верховну владу, у яку як тимчасові союзники залучалися чеський, польський, угорський і датський двори, німецький король і римський папа, Мономах просто не міг не перетворитися на одного з найбільш майстерних політиків свого часу.

Тривалий час Києву вдавалося утримувати рівновагу в трикутнику ВІЗАНТІЯ - РИМ - ГЕРМАНСЬКА ІМПЕРІЯ.

Лише із закінченням цієї ворожнечі після смерті імператора Фрідріха II князь Данило Галицький погодився прийняти корону з рук Рима. Однак зв’язок із німецькими королями, що зміцнювався за рахунок династичних шлюбів (сестра Мономаха Євпраксія стала дружиною імператора Генріха IV, онук Ізяслав одружився з дочкою німецького короля Конрада III, заклавши на декілька десятиліть союз Волинської гілки Мономашичів з імператорами дому Гогенштауфенів), мав міцніше коріння. На жаль, цей бік зовнішньої політики Києва, закладений за часів Мономаха, до цього часу не став предметом всебічних досліджень.

Мономах належав до першого покоління, яке виросло після розколу християнської церкви 1054 року. Контакти володарів Київської, а пізніше і Галицької Русі з Римом, попри протидію Візантії, продовжувалися ще понад два століття. Київські князі продовжували розглядати церкву як єдине ціле. Мономах не міг зрозуміти, чому Київ повинен брати участь у боротьбі Константинополя з Римом. Про це говорить його звернення до київського митрополита з проханням роз’яснити, чим, власне, погана латинська віра.

Є свідчення, що він та інші відомі люди Києва робили пожертвування дорогим хутром і сріблом на зведення католицького монастиря в Регенсбурзі, не вбачаючи у цьому нічого екстраординарного.

Прийшовши до влади, Мономах проявив всю свою державну мудрість, не давши розгорітися міжетнічному конфлікту в Києві. Як відомо, після смерті князя Святополка в місті почалися безлади.

Законотворча діяльність. Володимир Мономах увійшов в історію і як законодавець, що зумів розв’язати низку гострих проблем адекватно до викликів часу. Статті «Статуту Володимира Всеволодовича», що увійшов до складу «Руської Правди» - зведення законів, що діяли на території Київської Русі.

Чим же співзвучні ці дві епохи - століття Мономаха і сучасний світ? Відповідь на це питання слід шукати у двох напрямах. Перший пов’язаний із порівнянням глобальних змін у суспільстві, що відбулися після прийняття нової релігії - християнства - наприкінці Х ст., з тими трансформаціями, які пережила Україна при переході від планової економіки радянського зразка до ринку наприкінці ХХ ст. Другий - з порівнянням встановлення нового світового порядку після розпаду імперії Карла Великого з виникненням нового технологічного устрою наприкінці ХХ ст.., викликаного глобалізацією.

Автор – Костянтин Атоєв