Жаботинський Онуфріївський монастир

В 1881 році у Козельщині було закладено храм і створено православну общину сестер, при якій планувалося облаштувати людинолюбні установи: лікарню, школу та притулок для недужих. А до другої половини ХІХ століття Козельщина була маленьким сільцем Кобеляцького повіту Полтавської губернії, про яке мало хто знав. Прославила селище чудотворна ікона Богородиці, що зцілила дівчину – Марію Капніст.  Бідолаху вивертало у всіх суглобах 13 місяців, а лікарі тільки здвигали плечима і нічого не могли вдіяти. Тільки родинна ікона, яку дуже шанувала мати Марії, допомогла видужати бідолашній.

Ця історія набула великого розголосу і люди потяглися звідусіль побачити ікону і здорову Марію. До ікони привозили тяжкохворих, а невдовзі від багатьох із них надходили подячні листи з радісними повідомленнями чи й документальними підтвердженнями їхнього одужання.

Коштом прочан за рік спорудили храм, але невдовзі й він став затісним для тисяч віруючих. Тож 1906 року на його місці постав собор Різдва Богородиці - один із найвеличніших на той час у всій Російській імперії. Він і сьогодні вражає. «Архітектурою схожий на собор святого Петра в Римі», як писав Олесь Гончар, храм наче тягне до неба, у височінь, усе містечко. Власне, собор і перетворив Козельщину на містечко.

Жіночий монастир біля нього на початку ХХ століття став центром релігійного життя всієї округи. Адже чудотворна ікона Божої Матері мов магніт притягувала сотні тисяч богомольців. Саме з їхніх пожертв виростали собор, монастирські споруди і, так би мовити, формувалася навколишня інфраструктура для обслуговування людей, котрі пливли сюди зусібіч. Було проведено водогін.

Саме сюди 18 травня 1904 року прибув імператор Микола ІІ із сином Олексієм: після огляду у Харкові військових частин, які вирушали на війну з Японією, він захотів помолитися перед чудотворним Козельщанським образом Божої Матері. Відвідав обитель, пожертвував 500 карбованців на монастирські школи та ще тисячу - на оздоблення собору.

У 1929 році за наказом органів більшовицької влади монастир було закрито. У соборі влаштували театр, у монастирських будівлях розташували лікарню, навчальні заклади та різні установи і організації. Останню ігуменю монастиря Олімпіаду (Вербицьку), яка переховувалася у Полтаві, заарештували 1937 року і після страшних катувань розстріляли.

Під час війни собор спершу був більшовицькою в’язницею, в роки окупації - німецьким штабом. У 60-70-ті роки радянська влада знову розпочала наступ на дивом уцілілі культові споруди. Козельщанський собор мали підірвати, але комусь спало на думку перетворити його на музей атеїзму. Так, дивом було врятовано будівлю собору.

24 лютого 1993 року додому врочисто повернулася та сама чудотворна ікона Божої Матері, яку з 1929 року, з часу закриття монастиря, колишні його насельниці переховували у храмах Полтавщини, а згодом - у приватній київській квартирі. І знову потягнувся до ікони люд.

Побувати в монастирі Різдва Богородиці у Козельщині можна разом з «КолоКрай» на екскурсіїї «Сім чудес Дніпропетровщини».