Жовква. Замок

Жовква. Замок. Заснував Жовкву польський полководець Станіслав Жолкевський, який прославився своїми походами проти татар і московитів. Після однієї з таких перемог він був старостою Москви.

Станіслав Жолкевський-молодший, бажаючи увійти в історію не тільки як лицар та полководець, я і як меценат та будівничий, вирішує звести на  правому березі річки Свині нове місто та назвати його на свою честь – Жовквою. Починаючи з 1594 року його зводили за концепцією «ідеальних міст», розробленою великими гуманістами й теоретиками европейського ренесансу Леонардо да Вінчі, Вінченцо Скамоцці, П’єтро Катанео. Для здійснення цього містобудівного задуму запросили найкращих архітекторів та будівничих італійського походження.

Планування міста досконало продумали для зручного та безпечного проживання людей різних етнічних та релігійних общин і цехових братств, які спільно успішно творили його культуру та історію. Розташування усіх головних будівель в місті розміщували відповідно до розташування органів людського тіла. Замок – це голова міста, ринок – легені. Ратуша відповідала шлункові. Міські брами служили кінцівками. Костел та православна (з кінця XVII століття – греко-католицька) церква утворюють дві половинки серця. Вражає також пристосованість міста і для війни, і для миру: вулиці прямі та широкі, майже всі сходяться на центральній площі, отже, заблукати важко. Усі храми, в тому числі й синагога, розмістилися біля міських мурів, щоб у разі облоги служити додатковими вежами з бойовими галереями. Таке планування – водночас практичне і живописне.

Замок у Жовкві дуже вишуканий, це зразок смаку та розкоші. За ходом будівництва замку наглядала дружина Станіслава Жолкевського – Регіна. Навіть є свідчення, що на будівництві замку працював батько Богдана Хмельницького, бо Регіна надала йому притулок.

В родині Станіслава та Регіни було троє дітей: Катерина, Софія та Іван. Звичайно синові надавалося більше уваги у вихованні, бо він мав успадкувати всі статки родини. Та не судилося! Станіслав загинув у битві з татарами під Цецорою, а його син Іван потрапив у полон. Згорьована Регіна чудом викупила сина та пожив він не довго через свої рани.

Далі замком опікувалася донька Регіни Софія. Вона мала сина Станіслава, який володів замком мало, бо загинув на війні. А замком знову керувала жінка – донька Софії – Теофілія Собеська. З родиною Теофілія з Золочева перебралася в Жовкву. Її чоловік, Якуб Собеський знову пожив недовго і тепер Теофілія опікувалася не тільки замком, але й містом. Мала двох синів: Яна та Марка. Марко загинув у битві під Батогом, а Ян став королем Польщі.

Ян Собеський зробив все для того, щоб замок у Жовкві був гідний короля Польщі. Запросивши найкращих майстрів Італії, Ян від реставрував і перетворив замок на розкішний палац. Були висаджені модринові, каштанові та липові алеї. Був побудований чудовий триповерховий мисливський палац.

Останньою власницею палацу і представницею роду Собеських  була онука Яна Собеського – Марія-Кароліна де Буйон. Вона зробила значний вклад у розвиток міста та палацу. Перед смертю Марія продала свої володіння представникам роду Радзивілів.

Сьогодні замок у Жовкві – це архітектурна пам’ятка, що охороняється законом.