Фірма "КолоКрай" запрошує всіх туристів на екскурсію "ВОДОспади Стеблева. Бузковий РАЙ". Сюди обов’язково потрібно їхати. Це є Серце України. Якщо на карті України провести навхрест лінії між крайніми західною і східною та південною і північною точками, то перетнуться вони в районі міста Корсунь-Шевченківського. В цих Сакральних місцях відбулося декілька великих доленосних битв. Серед них найбільш відомі - бій 1630 року, коли українські козаки під проводом Тараса Федоровича розгромили Корсунський польський гарнізон;
Корсунська битва 1648 року, де козаки під керівництвом Богдана Хмельницького, завдали найважчої поразки Речі Посполитій за всю її історію. Це зразково-показова військова операція. Навіть маючи в активі лише цю перемогу Б.Хмельницький увійшов би у світову історію як великий воєначальник. Кожного року в травні місяці відбувається реконструкція батального дійства – Битва під Корсунем.
Богдан Хмельницький, був полководцем європейського масштабу. Саме він створив одну з найсильніших армій у тодішній Європі, зумів належним чином озброїти її, значно збільшив ефективність української кінноти та артилерії. Він завдав Речі Посполитій найважчих поразок за всю її історію. Блискучий стратег і тактик, прихильник блискавичних і рішучих дій, неперевершений майстер маневру, Хмельницький заслуговує на почесне місце в історії воєнного мистецтва поряд із такими уславленими полководцями ХVIІ ст., як англієць Олівер Кромвель, швед Густав ІІ Адольф, поляк Ян Собєський, австрієць Євгеній Савойський.24 січня — 17 лютого 1944 р.тут сталася одна з найбільших битв Другої світової війни. Сучасники називали її по-різному: «Другий Сталінград», «Дніпровські Канни», «Український Сталінград», «Сталінград на Дніпрі».
В Корсуні на місці палацу, ще за князя Ярослава Мудрого у 1032 р. було закладено місто-фортецю – одну з головних форпостів Русі на її південних кордонах зі степом.
Корсунь Козацький був значним містом Середньої Наддніпрянщини і за кількістю населення випередив Черкаси, Білу Церкву та інші міста, поступаючись лише перед Чигирином. Він став одним із центрів українського козацтва.
1651 року Богдан Хмельницький у Іллінській церкві одружився з Ганною Золотаренко, сестрою Корсунського полковника Івана Золотаренка, який 1655 року був смертельно поранений і похований в Корсуні.
1663 року син Б.Хмельницького - Юрій постригся у ченці в Корсунському монастирі. За Андрусівським перемир’ям Корсунь на 126 років ( 1793 року ) залишався під владою Польщі.
У кінці ХVІІІ ст. Корсунське староство входило до складу Польської держави – Речі Посполитої. В 1780 році власником Корсуня став князь Станіслав Понятовський, коханець Катерини, яка так захопилася ним, що народила від нього позашлюбну доньку, яка, однак, через рік померла. По смерті імператриці Павло І викупив маєток у небожа колишнього короля Польщі Понятовського, який побудував тут свою резиденцію, за 100 000 рублів сріблом і подарував його міністру юстиції, П.В.Лопухіну, батькові своєї Дами серця, коханки -Ганни Лопухіної, яку про людське око одружили із князем Гагаріним. Так палац у Корсуні переходить Лопухіним аж до 1918 року, коли більшовики розстріляли останню представницю цієї династії.
Сучасники відзначали, що корсунський замок з його парком були одним з найбагатших місць не тільки в Росії, але і в Європі. Корсунський парк часів Понятовського сучасники порівнювали з “Софіївкою” часів Потоцького.
Романтичний парк розгортав перед гуляючими різноманітні картини всесвіту : тут була і турецька альтанка, і тріумфальна арка з “китайським” завершенням, і єгипетська піраміда, і будиночок за типом швейцарських шале, і ротонда, що нагадувала античний храм.
Саме в цей парк любив ходити Т.Г.Шевченко, коли приїздив у Корсунь до свого троюрідного брата Варфоломія Шевченка. Золота людина. Він шукав землю для Т. Шевченка і П. Куліша, допомагав в останні дні відомому українському художнику І. Сошенку, могила, якого знаходиться на в'їзді до Корсуня. Збереглося кілька малюнків із Корсунського альбому поета. Один з них підписано автором “У Корсуні”. В парку зберігся“Шевченків каштан”, під яким поет любив малювати.
Посеред Росі постає величезний монумент Росичу – богатирю , оборонцю Поросся.
1916 року Корсунь відвідала мати Миколи ІІ імператриця Марія Федорівна. На згадку про це було посаджено дерево-екзот - гінкго дволопатеве та ялинку, які й сьогодні милують очі відвідувачів парку.
А далі ми мандруємо на батьківщину письменника Нечуя-Левицького, щоб послухати Стеблівські історії. Рось у Стеблеві – це своя Хортиця в мініатюрі. В замку фортеці якої зустрічались П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, П. Дорошенко.
Драматичні події розігралися в Стеблеві і в 1664 році. Стефан Чарнецький протягом трьох тижнів намагався взяти Стеблів штурмом. Аж поки на острові, де була фортеця Мала Хортиця, внаслідок вибуху порохового складу спалахнула сильна пожежа, тільки тоді твердиню було взято. Проте й Чарнецькому тут незабаром прийшов кінець: козаки заманили його в Богуславські ліси й завдали тяжкої поразки.
А ще через п’ять років — у 1669-му, час випробувань настав для правобережного гетьмана Петра Дорошенка. Переслідуваний запорозьким гетьманом Михайлом Ханенком, він змушений був після жорстокого бою рятуватися на тому ж таки стеблівському острові. І хтозна, чим би все закінчилося для Дорошенка, якби не прибула підмога від Івана Сірка.
Взагалі, околиці Стеблева були ареною багатьох боїв і битв. Залишилося це містечко і в історії Юрія Хмельницького: Петро Дорошенко взяв його тут у полон і віддав татарам.
Після зруйнування 1775 року Запорозької Січі закінчилася й історія стеблівської фортеці: її знищили. Стеблів перетворився на звичайне мирне містечко, бойова слава якого залишилася хіба що в переказах.
У ХVІІІ ст. Стеблів довгий час належав панам Яблоновським. Один із них — Микола — був вельми колоритною постаттю: селяни не просто його поважали — він був для них «божищем». Стеблів в першу чергу це - І.Нечуй-Левицький. Ви побачите, де стояла хата Миколи Джері, де живуть сучасні Кайдаші, нащадки «тих самих» Кайданів. А ген на тому кутку жили Авраменки... він, майстер народного танцю, у Подєбрадах (Чехія) серед його учениць була й поетеса Олена Теліга.
"Весною, коли розквітне природа, Стеблів такий гарний, що своєю мальовничістю може конкурувати з будь-яким швейцарським містечком". А які дороги привели А. Міцкевича до Стеблева, і ще багато кого – ви дізнаєтесь відвідавши Нашу Екскурсію.
Замовити екскурсію можна вже зараз за тел. 067 240 32 09 або 067 323 55 77