І. Франко і єврейство

І. Франка і єврейство. В українській літературі немає письменника, який би так багато працював над темою єврейства, як І. Франко. Цей факт можна пояснювати, насамперед, тим, що І. Франко з дитинства жив серед єврейської людності, спілкувався з освіченими євреями і під час навчання в гімназії, і в університеті, врешті мав в єврейському інтелектуальному середовищі Відня, Львова, Дрогобича, інших міст Галичини та Європи добрих приятелів і друзів. І. Франко був добре знайомий з історією багатовікової єврейської культури. Ця тема знайшла своє відображення, перш за все, в його художніх творах, а також у наукових дослідженнях і публіцистичних матеріалах.

У гімназії в Дрогобичі І. Франко подружився з бідним євреєм Лімбахом, який давав молодому гімназистові читати твори світової літератури. Через Лимбаха І. Франко познайомився зі світом асимільованих євреїв Дрогобича, побачив те, що пізніше стало основою його літературних і наукових праць. Тоді ж майбутній письменник подружився з родиною Тігерманів, з якими контактував навіть після переїзду цієї сім’ї до Відня.

На початку 80-х рр. І. Франко був свідком масової еміграції євреїв за кордону Австро-Угорської монархії. Ця сторінка їхнього життя і побуту знайшла свою реалізацію в художніх творах письменника, зокрема в слабкій в художньому відношенні, незакінченій поемці «Швинделеса Пархенбліта вандрівка до Америки и назад» (1882).

Ще в 1880 р. І. Франко опублікував у польському журналі Praca публіцистичну статтю «Фабрика парафіну и церезину в Дрогобичі», в якій цю фабрику називає власністю панів Лейзора Гартенберга та Спілки, Селіг Лаутербаха і Герша Гольдгаммера: «Заснована в 1863 р., ця фабрика, як і всі інші цього роду фабрики Дрогобицького повіту, зобов’язана своїм виникненням і своїм зростом відкриттю і швидкому розвитку відомих рудників нафти і земного воску в Бориславі, звідки вона і отримує майже всю сировину для переробки».

У 80-і рр. ХІХ ст. І. Франко як поет звернувся до давньої історії єврейського народу, з якою пов’язав становище євреїв Галичини в той період. Благання єврейського народу до Єгови про допомогу стало основою циклу віршів поета, темою яких є давня історія євреїв. Зокрема у вірші «Самбатіон» Франко висловлює переконання, що, поки живе цар Давид, єврейський народ незнищенний.

Зустріч І. Франка з Т. Герцлем - засновником сіонізму - відбулася в лютому 1893 року в кафе « Централь», яке і сьогодні функціонує у Відні на Герренгассе, 1 ( місце зустрічей політичної, наукової та літературної еліти Європи). Бесіда І. Франка з Т. Герцлем носила конфіденційний характер. Як згадував В. Щурат, І. Франкові припала до душі ідея відновлення єврейської держави, оскільки вона «є нібито рідною сестрою нашої ідеї відновлення української держави» .

Автор - Михайло Гнатюк