Квітка Климент

Квітка Климент.  Є люди, які мають заслужене місце в історії української культури ХХ століття, але про кого незаслужено забули майже всі, окрім вузьких фахівців і групки інтелектуалів. Про  одну з таких людей і піде сьогодні мова.

Він був етнографом, фольклористом, музикознавцем, який зібрав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. У 1929 роки Всеукраїнська Академія наук висунула його кандидатуру на обрання дійсним академіком.

А помер він рівно шість десятиліть тому, 19 вересня 1953 року, за межами України, в Москві, куди його закинула доля, до цього двічі пройшовши через сталінські в'язниці і табори. Його ім'я - Климент Квітка.

Народився він 4 лютого (за новим стилем) 1880 року в селі Хмелів нинішньої Сумської області. У листопаді 1917 року Центральна Рада призначає Климента Квітку товаришем (заступником) генерального секретаря по судових справах, а в березні 1918 року - товаришем (заступником) міністра юстиції Української Народної Республіки.

У 1920-1933 рр. він працював у Всеукраїнській академії наук, де організував Кабінет музичної етнографії. В1933 року Квітку звільнили з роботи за політичними звинуваченнями і на півтора місяці заарештували. Залишившись без коштів для існування і боючись нового арешту, він переїхав до Москви і почав роботу в Московській консерваторії, де йому дали курс музики народів СРСР і посаду професора.

На початку 1934 року його знову заарештували за так званою «Справою славістів» і ув'язнили у в'язницю на три роки. 13 квітня 1936 року він був достроково звільнений і відновлений на роботі в Московській консерваторії.

У той же період він був в дуже тісних творчих контактах з іншим відомим ученим Колесою і в співпраці з ним вивчав українські думи, зокрема думи Правобережжя...

Він приголомшував своєю енциклопедичною ерудицією, знав близько 20 мов, це, звичайно, служило йому ключем до світової науки. Але пересічний український гуманітарій Квітку знає переважно не як вченого, а як чоловіка Лариси Петрівни Косач, відомої як Леся Українка.

Стосунки Лесі Українки і Климента Квітки здавалися викликом багатьом сучасникам. По-перше, він був помітно молодшим за неї. По-друге, вони декілька років, всупереч тодішнім традиціям навіть передовій українській інтелігенції, жили в цивільному, не освяченому церквою шлюбі. Це викликало опір і у батьків Лесі. З листа Лесі Українки до батька: «… і я нічого йому радити не буду. Не бачу теж причин, чого б я мала забороняти йому бути там, де я. [...]  Мені неприємно, що і ти йому про се говорив, так, наче він божевільний чи заразний, що вже з ним в одному городі жити не можна. ...Не знаю теж, чому вираз симпатії до мене, чи дбання про моє здоров’я має називатись «вмешательством в наши семейные дела» - коли так, то й порада твоя «їхати в Швейцарію» теж есть «вмешательство»? Мені чогось неприємно те, що ти ставиш питання, чи бути Квітці там, де я, чи ні, - се мене ставить в фальшиве положення».

Треба сказати, що мати Лесі - відома письменниця Олена Пчілка - була категорично проти всіляких стосунків її дочки «з якимсь жебраком», як вона зневажливо називала Климента. Навіть більше: вона стверджувала, ніби то він «безчесна людина, що одружується з грошима Косачів-Драгоманових».

Після смерті дружини Климент Квітка занурився в роботу. Покинув він Україну не лише тому, що йому було боляче, коли його розпитували про Лесю Українку, хоча було боляче, безумовно, теж. Покинув він її через політичні переслідування. Його звинувачували в націоналізмі, тому що він дуже активно співпрацював з Михайлом Грушевським. 

У 65 років Климент Квітка несподівано для колег одружується удруге, на 25-річній піаністці Галині Кащеєвій. Вона підготувала дисертацію про українські народні думи і працювала на теоретичному відділенні Московського музичного училища імені Гнєсіних. Не дивлячись на зрозумілий скепсис музичного середовища, шлюб цей, схоже, був вдалим. Галина Кащеєва збиралася написати книгу про чоловіка, але померла від ангіни, проживши - як і Леся Українка - лише 42 роки...

Квітка прожив довге, як на ті часи, життя - 73 роки. І його наукова спадщина залишається актуальною, але, до речі, не повністю виданою до цих пір.

Одночасно Квітка як науковець і Квітка як учасник і герой однієї, мабуть, з найзворушливих, найцікавіших українських історій кохання ХХ століття, до цих пір є фігурою щонайменше маловідомою.

 Сергій Грабовський