В околицях Ялти, на мальовничих зелених пагорбах розкинулось селище Масандра. Трохи вище селище, в лісистій місцині, поряд з гірським джерелом (у колишні часи його гордо величали «Масандрівським водоспадом») є старовинна будівля підземного заводу тунельного типу для виробництва і витримки виноградних вин. Греки пішли з цих місць від турецького володарювання, хоча жили тут, обробляючи сади і виноградники, з ХVI ст., не дивлячись на певні незручності цих земель («Марсанда» переводиться як «незручні землі»).
Вже нашими співвітчизниками, в перші роки освоєння цих місць, слово «Марсанда» перетворюється в більш-менш зручне для вимови слово – «Массандра» (а українською з однією буквою «с»).
Катериною II через її намісника, князя Потьомкіна Таврійського, землі в Криму роздаються всім бажаючим, щоб будувати, вирощувати, обробляти землі. Але Масандрі не таланить на господарів: сановник Смирнов абсолютно нічим не займається; князі Потоцькі, правда, планують грандіозний проект – побудувати на масандрівських пагорбах місто Софіополіс (Місто Мудрості) і зробити його центром всього Південного узбережжя. Але мрія залишилася мрією. Сама графиня помирає, а дочки Ольга і Софія продають Масандру Воронцовим.
Масандрівський палац імператора Олександра III в стилі ренесансу прикрашає лісистий гірський схил в Масандрі. Будівля побудована в стилі замків Франції часів Людовика XIII. Палац відомий не лише своєю прекрасною і незвичайною архітектурою, але і неповторним інтер'єром. Тут можна побачити рідкісні предмети побуту, камін з коричневого мармуру, ліхтарі ручної роботи, меблі з червоного дерева. Дуже цікавий декор кімнат, адже кожна з них оформлена в різних стилях: готика, бароко, рококо, класицизм. На сьогоднішній день, ми не можемо, на жаль, побачити всі елементи декору в кімнатах, оскільки деякі з них загублені назавжди, зате тут можна скуштувати чудове масандрівське вино.
Історія маєтку цікава і в той же час загадкова. У 1829 році князь Воронцов, спадкоємець губернатора, побудував палац, але в 1870 році під час сильної бурі, він був значно пошкоджений, і Воронцов вирішив побудувати новий. Для цього запросили французького архітектора М. Бушара. Він приїхав до Масандри і оселився тут. Через два роки архітектор помер, а палац був ще недобудований. Воронцов почав шукати нового архітектора, але незабаром і сам помирає.
Протягом 10 років недобудований палац з парком залишився без господаря. У 1889 році його придбав імператор Олександр III. Цар хотів, щоб Масандрівський палац став його мисливським будиночком і за проектом архітектора Месмахера він почав добудовувати споруду, але в 1894 році також помер. Син царя, Микола II, вирішив завершити будівництво палацу, але сам проживав в Лівадійському палаці. Отже, так ніхто з власників і не пожив в нім.
З 1929 по 1941 рр. на території комплексу був санаторій. Після війни тут була державна дача, відома під назвою «Сталінська», де свого часу відпочивали Сталін, Хрущев і Брежнєв. У 1992 році в Масандрівському палаці відкрили музей.
Ось з 1826 р. і починається славна історія виноробної Масандри. Граф Михайло Сергійович дуже добре розуміє цінність південних земель. Йому також належать маєтки в Алупці, Гурзуфі, Ай-Данилі, і скрізь він закладає виноградники і будує винні погреби. Він же фундував в урочищі Магарач (Мгараш) дослідне училище для вирішення «нагальних потреб місцевого виноробства». Нині це - науково-дослідний інститут «Магарач».
З винограду, зібраного на власних виноградниках, готувалися в основному столові білі та червоні вина. На них підписували: «Витримане в підвалах Воронцова». З роками покращувалася якість, успішно розвивався десертний напрям. Малоцікаві вина на закладку в підвали не йшли, а перекурювались на дуже пристойної якості горілку, яка називалася «Воронцовська старка» і трохи нагадувала коньяк.
Після смерті Воронцова Масандра разом з маєтком «Ай-Даниль» була придбана за 1млн. 800 тис. рублів одним з відомств Міністерства Двору Російського Імператорського будинку.
У 1892 р. на посаду головного винаря маєтків Криму і Кавказу запрошується власник відомого вже на той час в Росії і за її межами виноробного маєтку «Новий Світ», що під Судаком, князь Лев Сергійович Голіцин. За ініціативою Л.С. Голіцина в Масандрівськім урочищі закладається Головний підвал для витримки столових, міцних і десертних вин. Це живописне місце поряд з прекрасним чистим джерелом було вибрано самим князем. Планувалося раніше небачене підприємство: завод тунельного типу з використанням всіх новітніх досягнень того часу. Головним інженером по втіленню проекту був 28-річний А.І. Дітріх, з німців, що обрусіли, а сам проект унікальної споруди був його дипломною роботою, про що він завжди з гордістю згадував на лекціях, будучи вже професором в радянському Ленінграді.
Весь комплекс був побудований за три роки і являв собою одне з кращих льохових господарств в світі. Вартість проекту - більш 1млн. рублів - була сповна виправдана грандіозністю і якістю результату. На глибину до 50 м вели 7 тунелів по 150 м кожен, маючи в кінці по вентиляційній шахті. Тунелі були призначені для дозрівання і витримки вин в дубових бочках. А для пляшкової витримки, там же під землею, було закладено 9 галерей з багаточисельними вирубаними в стінах і викладеними каменем нішами, де міг уміщатися мільйон пляшок! Всі тунелі були електрифіковані і обладнані спеціальними підйомниками. При заводі були також добре обладнана лабораторія і бібліотека, а для службовців і робітників було побудовано 5 житлових будівель із зручностями і електрикою.
З 1898 р. для всіх бажаючих було відкрито відвідини масандрівських підвалів, де можна було спробувати запропоновані в прейскурантах вина, а також замовити вподобані.
Вже за радянських часів за для цієї мети були побудовані в Алупці, поряд з Воронцовським палацом, декілька дегустаційних залів, де і до цього дня проводяться дегустації масандрівських марочних вин. А для продажу колекційних вин, тобто витриманих в пляшках різну кількість років, Торговим домом «Масандра» щорік випускається спеціальний каталог, по якому можна, як в старі часи, замовити і придбати дуже цікаві екземпляри. Крім того, в Ялті, Масандрі, Сімферополі і Севастополі є фірмові магазини, де завжди у продажу є не лише марочні, але і деякі колекційні вина в пляшках і бочках.