Яворський Стефан

Стефан Яворський  - визначний вітчизняний мислитель 18 ст. Народився Стефан Яворський у місті Яворові на Львівщині. Після закінчення Києво-Могилянської академії продовжував навчання у Любліні, Познані та Вільно. Здобув звання магістра філософії й вільних наук. У 1690 - 1697 роках Викладав у Києво-Могилянській академії риторику, філософію, богослов’я. Його освіченість, ораторство й великі організаторські здібності зацікавили царя Петра І, і він 1700 року призначає Стефана Яворського митрополитом Муромським і Рязанським, а 1702 року - містоблюстителем патріаршого престолу й протектором Слов’яно-греко-латинської академії в Москві.

Філософські погляди С. Яворського характеризувалися традиційними для тодішньої України підходами в розв’язанні світоглядних питань. Для Яворського найбільш філософським авторитетом був Арістотель. Філософська концепція Яворського щодо природних речей відрізняється від подібних концепцій античних мислителів. На його думку, Бог встановив такий порядок, котрий, пристосовуючись до природи речей, усе створив згідно з нею.

Наслідуючи гуманістичні ідеї філософії Відродження, Стефан Яворський значну увагу приділяв гносеологічній проблематиці. Його трактат «Про душу» дослідники вважають одним із найоригінальніших у цьому плані. Свою теорію пізнання Яворський розпочинає з опису чуттєвої душі. Він вважає, що будь-яке людське пізнання залежить від відчуттів, які поділяються на зовнішні - зір, слух, нюх, дотик, смак - і внутрішні - уявлення, фантазія, оцінка, пам’ять, сон. Перший контакт із навколишньою реальністю здійснюється за допомогою зовнішніх відчуттів, які спрямовують свої дії на матеріальні об’єкти.

Ставлячи в залежність відчуття від зовнішніх подразників від об’єктів, що діють на них, С. Яворський дотримувався відомої теорії образів. Утверджуючи, таким чином, сенсуалістичні ідеї, Яворський водночас визнавав безсмертя розумної душі, а це допускало можливість існування розуму незалежно від відчуттів, мозку, тіла. Людський розум, на думку С. Яворського, є слабкий і ненадійний, тому мусить підлягати певним науковим діям і законам. Такою наукою, яка керує діями людського розуму, є логіка. Вона посідає провідне місце у філософських курсах Яворського та інших професорів Києво-Могилянської академії.

У своєму курсі етики С. Яворський звертався до проблеми людини. У його розумінні людина ще абстрактна, її сутність виводиться з природи. Однак під впливом суспільно-економічних умов епохи Яворський підкреслював велич, силу, розум, самостійність і активність людини, вказував на її чесноти.

Погляди С. Яворського на державу та право, співвідношення Церкви і держави формувалися під впливом західноєвропейських і вітчизняних мислителів. Підтримуючи петровські перетворення в армії, флоті, економіці, освіті, Яворський прагнув пристосувати Церкву до нових суспільно-політичних відносин, зберегти владу в духовному житті суспільства.

Не заперечуючи, що будь-яка влада - від Бога, й усі повинні виконувати волю тієї влади, яка керує суспільством, він виступав проти втручання світської влади до церковних справ і канонів православної віри.

Володимир Бренькач, Львів